1. Великий тлумачний словник сучасної мови

самоук

самоу́к

-а, ч.

1》 Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника.

2》 у знач. присл. самоуком. Самостійно, без систематичного навчання, без керівництва.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоук — самоу́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самоук — див. ОСВІЧЕНИЙ; як ім. самовчений. Словник синонімів Караванського
  3. самоук — див. умілий Словник синонімів Вусика
  4. самоук — САМОУ́К, а, ч. 1. Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника. В листах надсилають мені й ноти, написані обдарованими самоуками (П. Тичина); Він [Т. Словник української мови у 20 томах
  5. самоук — САМОУ́К (той, хто навчився чому-небудь самостійно), САМОУ́ЧКА розм. Пензлі самоуків малювали і реальний світ і уявний, декоративна пишнота знаходила місце поряд з гарним смаком (В. Логвиненко); Скульптор-самоучка. Словник синонімів української мови
  6. самоук — САМОУ́К, а, ч. 1. Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника. Самоук.. Федотов.. став основоположником критичного реалізму в російському живописі (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. самоук — Самоук, -ка м. Самоучка. Желех. Словник української мови Грінченка