сарана

САРАНА́, и́, ж.

1. Комаха, схожа на коника, яка перелітає величезними зграями, знищує посіви і рослинність; небезпечний шкідник сільського господарства;

// збірн. Велика кількість цих комах.

Хмари сарани, які з'явилися в Африці у 1958 році, були настільки густими, що буквально заступили сонце (з наук. літ.);

Незабаром хлопці принесли страшну звістку: з півдня йде чорною хмарою сарана (О. Іваненко).

2. збірн., перен., зневажл. Велика кількість людей як уособлення зажерливої і руйнівної сили.

– Ігуменя, два попи, два дяки, сімсот монашок – ціла сарана сидить на селянській шиї, оббирає та обкрадає наші кишені (І. Микитенко);

Старші розповідали молодшим, що ця зелена сарана була вже колись у вісімнадцятому на Україні, і що окупантів неминуче знову спіткає та сама доля... (Д. Бедзик);

// розм. Про тих, кого важко нагодувати.

Молодиці бігали, розносили страву й все-таки не нагодували тієї сарани (І. Нечуй-Левицький);

– Оце приходиться ховатись од проклятої сарани з святим хлібом! – задріботав Порох. – Як та прожра жре – не заховай тільки... (Панас Мирний);

– Хіба така сарана не поїсть? – вказала Глафіра на дітей, що вминали картоплю з казана (С. Чорнобривець).

△ (1) Перелі́тна сарана́ – сарана з крилами, що може перелітати на великі віддалі.

Доросла перелітна, або азіатська, сарана буває від 40 до 50 мм завдовжки; вона зеленувато-сіра або зелена (з наук. літ.);

(2) Пі́ша сарана́ – безкрила сарана, що пересувається по землі.

Личинки пересуваються з місця на місце стрибками й тому називаються пішою сараною (з навч. літ.).

◇ (3) Як (мов, на́че і т. ін.) сарана́:

а) (зі сл. лі́зти, су́нути і т. ін.) великою масою, навально.

– Ляхи запрягли нас у ярмо, живуть з нашої праці, а москвини, як сарана, лізуть до нас, заводять панщину (М. Лазорський);

– Лізете, мов сарана, – сказав пан сотник. – А ви [козаки] не стійте на дорозі. Сунуть монголи чи татари на Європу, а на їхній дорозі – ви! (О. Ільченко);

Зі всіх боків, наче сарана, сунули [фашисти] (Н. Рибак);

б) (зі сл. ї́сти, об'їда́ти і т. ін.) дощенту, повністю.

– Твої родичі .. об'їдають нас, мов сарана! – ледве стримує себе він (М. Стельмах);

– І де ти бачив доброго москаля! – вже гнівалася мати. – Гетьманщина ледь спекалася тих постоїв, як сарана, все поїли і в додаток наробили стільки шкоди, що не затамуєш того і за сотню літ, і все те робили прості жовніри (М. Лазорський);

(4) Як (мов) [тіє́ї] сарани́ – дуже багато, велика кількість.

Ось і табір. Глянув [хлопчик] — війська, Як тієї сарани! (О. Олесь);

[Семен:] — Дітей ми не будемо мати, .. тепер і так тісно, поля обмаль, а людей – як сарани (М. Коцюбинський);

– Вже й полковникують у нас, і судять, і в церкві Божій свій лад роблять: на Стародубщині порядкує якийсь Толстой, у Полтаві – Хитрово, в Пирятині – Теплов, там ще якийсь німець Вейсбах, на Прилуччині – Барятинський, в Гуджулах, під боком, Башкирцев, Огньов. Налізло з цієї Московії того панства, мов сарани (М. Лазорський).