сарана

як (мов, на́че і т. ін.) сарана́. 1. зі сл. лі́зти, су́нути і т. ін. Великою масою, навально. — Ляхи запрягли нас у ярмо, живуть з нашої праці, а москвини, як сарана, лізуть до нас, заводять панщину (М. Лазорський); — Лізете, мов сарана,— сказав пан сотник.— А ви (козаки) не стійте на дорозі. Сунуть монголи чи татари на Європу, а на їхній дорозі — ви! (О. Ільченко); Зі всіх боків, наче сарана, сунули (фашисти) (Н. Рибак). 2. зі сл. ї́сти, об’їда́ти і т. ін. Дощенту, повністю. — Твої родичі .. об’їдають нас, мов сарана! — ледве стримує себе він (М. Стельмах); — І де ти бачив доброго москаля! — вже гнівалася мати. — Гетьманщина ледь спекалася тих постоїв, як сарана, все поїли і в додаток наробили стільки шкоди, що не затамуєш того і за сотню літ, і все те робили прості жовніри (М. Лазорський).

як (мов) (тіє́ї) сарани́. Дуже багато, велика кількість. Ось і табір. Глянув (хлопчик) — війська, Як тієї сарани! (О. Олесь); (Семен:) — Дітей ми не будемо мати, .. тепер і так тісно, поля обмаль, а людей — як сарани (М. Коцюбинський); — Вже й полковникують у нас, і судять, і в церкві Божій свій лад роблять: на Стародубщині порядкує якийсь Толстой, у Полтаві — Хитрово, в Пирятині — Теплов, там ще якийсь німець Вейсбах, на Прилуччині — Барятинський, в Гуджулах, під боком, Башкирцев, Огньов. Налізло з цієї Московії того панства, мов сарани (М. Лазорський).