1. Словник української мови у 20 томах

сатира

САТИ́РА, и, ж.

1. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності.

Нечуй-Левицький широко використовував гумор та сатиру як зброю для викриття потворних явищ буржуазного суспільства (з наук. літ.);

Сатира і гумор є основними засобами художнього зображення дійсності в соціально-побутових казках (з наук. літ.).

2. Твір літератури або мистецтва, в якому використано цей прийом.

Його [І. Франка] сатири.., видані окремими книжечками, ходили по всій Галичині (П. Колесник);

Гуморески й сатири незабутнього Остапа Вишні напоєні любов'ю до рідного народу, зненавистю до ворогів народу, жадобою мирного, красивого і справедливого життя (М. Рильський);

// Сукупність таких творів.

В українській літературі в середині XVIII ст. виникає віршова сатира соціального змісту, яка, безумовно, пов'язана з сатирою російською, насамперед Кантеміра (з навч. літ.);

Політична сатира.

3. Різка, уїдлива насмішка.

Злобная сатира стріляла із очей Невеличкого (І. Франко);

// на кого – що. Викриття, розвінчування когось, чогось.

Сатира І. Нечуя-Левицького на представників вищого духовенства посідає важливе місце у повісті “Хмари” (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сатира — сати́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сатира — (лат. catіra, від satura, букв. — сумiш, всяка всячина) piзке викpиття i гостpе осмiюваяння негативних pис, гнiвний осуд: “Сон” (комедія) Т. Шевченка. Словник стилістичних термінів
  3. сатира — (жанр) ГУМОР; (твір) памфлет; САТИРИК, див. ГУМОРИСТ. Словник синонімів Караванського
  4. сатира — [сатира] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  5. сатира — -и, ж. 1》 Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні вад, хиб, негативних явищ дійсності. 2》 Твір літератури або мистецтва, в якому використано цей прийом. || Сукупність таких творів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сатира — Кпини, глуз Словник чужослів Павло Штепа
  7. сатира — сати́ра (лат. satira, від satura, букв. – суміш, усяка всячина) 1. Специфічна форма художнього відображення дійсності, яка полягає в різкому осудливому осміюванні негативного. 2. Сукупність сатиричних творів. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. сатира — Спосіб художнього відображення дійсності, який полягає у висміюванні та осуді людських вад і негативних явищ життя; до XVIII ст. окремий вид поезії; у вузькому розумінні — викривальні вірші. Універсальний словник-енциклопедія
  9. сатира — Сати́ра, -ри, -рі; -ти́ри, -ти́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сатира — САТИ́РА, и, ж. 1. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності. Словник української мови в 11 томах