сатира
(лат. catіra, від satura, букв. — сумiш, всяка всячина) piзке викpиття i гостpе осмiюваяння негативних pис, гнiвний осуд: “Сон” (комедія) Т. Шевченка.
Джерело:
Словник стилістичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сатира — сати́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сатира — (жанр) ГУМОР; (твір) памфлет; САТИРИК, див. ГУМОРИСТ. Словник синонімів Караванського
- сатира — [сатира] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
- сатира — -и, ж. 1》 Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні вад, хиб, негативних явищ дійсності. 2》 Твір літератури або мистецтва, в якому використано цей прийом. || Сукупність таких творів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сатира — Кпини, глуз Словник чужослів Павло Штепа
- сатира — САТИ́РА, и, ж. 1. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності. Словник української мови у 20 томах
- сатира — сати́ра (лат. satira, від satura, букв. – суміш, усяка всячина) 1. Специфічна форма художнього відображення дійсності, яка полягає в різкому осудливому осміюванні негативного. 2. Сукупність сатиричних творів. Словник іншомовних слів Мельничука
- сатира — Спосіб художнього відображення дійсності, який полягає у висміюванні та осуді людських вад і негативних явищ життя; до XVIII ст. окремий вид поезії; у вузькому розумінні — викривальні вірші. Універсальний словник-енциклопедія
- сатира — Сати́ра, -ри, -рі; -ти́ри, -ти́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сатира — САТИ́РА, и, ж. 1. Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності. Словник української мови в 11 томах