свербіж
СВЕРБІ́Ж, бежу́, ч.
Хворобливо-лоскотливе подразнення шкіри, слизової оболонки, яке викликає потребу чухати подразнене місце.
Починаючи з висоти 8 тисяч метрів у людини можуть виникати так звані декомпресійні розлади – біль у суглобах, шкірний свербіж, порушення дихання тощо (з газ.);
При порушеннях в обміні речовин можуть виникати і хвороби шкіри: наприклад, свербіж, чиряк – при сахарній хворобі, екзема – при подагрі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свербіж — свербі́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- свербіж — -бежу, ч. Хворобливо-лоскотливе подразнення шкіри, слизової оболонки, яке викликає потребу чухати подразнене місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свербіж — СВЕРБЛЯ́ЧКА (хворобливо-лоскітливе подразнення шкіри), СВЕРБІ́Ж, СВЕРБЕ́ЦЬ, СВЕРБ, СВЕРБІ́ННЯ, ЧОС заст. Словник синонімів української мови
- свербіж — Свербі́ж, -бежу́, -же́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свербіж — СВЕРБІ́Ж, бежу́, ч. Хворобливо-лоскотливе подразнення шкіри, слизової оболонки, яке викликає потребу чухати подразнене місце. Починаючи з висоти 8 тисяч метрів у людини можуть виникати так звані декомпресійні розлади — біль у суглобах, шкірний свербіж... Словник української мови в 11 томах