свинка

СВИ́НКА¹, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до свиня́.

З хлівця прожогом вискочила невеличка свинка й кабанчик (Панас Мирний);

Мисливцям надзвичайно поталанило. Крім трьох свинок, вони забили велетенського кабана (З. Тулуб);

// Самка (молода) ссавців роду свинячих.

Важливим джерелом збільшення поголів'я поросят можуть бути разові опороси молодих свинок (з наук.-попул. літ.);

У господарстві здійснюється відбір високопродуктивних свиноматок кращих порід. Вже закуплено необхідну кількість племінних свинок (з наук. літ.).

2. Рід гри, під час якої намагаються загнати палицею дерев'яну кульку в ямку чи ямки.

Хлоп'ята зійшлися докупи і стали грати у свинки (Панас Мирний);

// Дерев'яна кулька, яку ганяють палицею в цій грі.

Коли б воля – побіг би він тепер на улицю до хлопців, у м'яча грати, свинку туряти! (Панас Мирний).

3. перев. мн. свин́ки, нок, бот., розм. Рослина родини складноцвітих, що має довгасті плоди, вкриті колючками; з її листя і коріння добувають жовту та зелену фарби.

4. розм. Те саме, що довгоно́сик.

Налітає пілот обпилювати наші плантації .. Най замре зажерлива свинка! (О. Гончар).

5. мет. Зливок металу у вигляді довгастого бруска; болванка.

В Німеччині чавун охрестили “сирим залізом”, – в Англії – “свинячим залізом” (звідси поширилась і сучасна назва виливок: “чушка”, “свинка”) (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Морська́ сви́нка – невелика безхвоста тварина ряду гризунів, що має біле або біле з чорними чи жовтими плямами забарвлення.

– А в мене три кролі живуть, і голубів пара, і ще морська свинка (В. Кучер).

СВИ́НКА², и, ж., мед.

Те саме, що пароти́т.

Пізньої осені Юрко захворів на свинку (П. Дорошко);

Подейкують, що Нечипоренко, перехворівши в дитинстві свинкою, не здатний продовжити свій рід (В. Яворівський).