свинка

СВИ́НКА¹, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до свиня́.

З хлівця прожогом вискочила невеличка свинка й кабанчик (Мирний, І, 1949, 129);

Мисливцям надзвичайно поталанило. Крім трьох свинок, вони забили велетенського кабана (Тулуб, В степу.., 1964, 294);

// Самка (молода) ссавців роду свинячих.

Важливим джерелом збільшення поголів’я поросят можуть бути разові опороси молодих свинок (Наука.., 2, 1960, 29);

У господарстві здійснюється відбір високопродуктивних свиноматок кращих порід. Вже закуплено необхідну кількість племінних свинок (Хлібороб Укр., 6, 1972, 37).

∆ Морська́ сви́нка — невелика безхвоста тварина ряду гризунів, що має біле або біле з чорними чи жовтими плямами забарвлення.

— А в мене три кролі живуть, і голубів пара, і ще морська свинка (Кучер, Трудна любов, 1960, 426).

2. Рід гри, під час якої намагаються загнати палицею дерев’яну кульку в ямку чи ямки.

Хлоп’ята зійшлися до купи і стали грати у свинки (Мирний, IV, 1955, 73);

// Дерев’яна кулька, яку ганяють палицею в цій грі.

Коли б воля — побіг би він тепер на улицю до хлопців, у м’яча грати, свинку туряти! (Мирний, IV, 1955, 28).

3. перев. мн. свин́ки, нок, бот. (Xanthium L.), розм. Рослина родини складноцвітих, що має довгасті плоди, вкриті колючками; з її листя і коріння добувають жовту та зелену фарби.

4. ент., розм. Те саме, що довгоно́сик.

Налітає пілот обпилювати наші плантації.. Най замре зажерлива свинка! (Гончар, І, 1954, 489).

5. мет. Зливок металу у вигляді довгастого бруска; болванка.

В Німеччині чавун охрестили «сирим залізом», — в Англії — «свинячим залізом» (звідси поширилась і сучасна назва виливок: «чушка», «свинка») (Знання.., 6, 1971, 15).

СВИ́НКА², и, ж., мед. Дитяча інфекційна хвороба — запалення привушної залози; паратит епідемічний.

Пізньої осені Юрко захворів на свинку (Дор., Не повтори.., 1968, 184).