1. Словник української мови у 20 томах

святенництво

СВЯТЕ́ННИЦТВО, а, с.

1. Богомільність.

2. Удавано-набожна, лицемірна людина.

Уміння спостерігати навколишній світ, гуманістичний світогляд, нетерпимість до деспотизму й святенництва, .. – про ці якості комедіографії Мольєра писав у своїх літературно-критичних статтях Нечуй-Левицький (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святенництво — святе́нництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. святенництво — -а, с. Поведінка, дії святенника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. святенництво — СВЯТЕ́ННИЦТВО, а, с. Поведінка, дії святенника. Уміння спостерігати навколишній світ, гуманістичний світогляд, нетерпимість до деспотизму й святенництва,.. — про ці якості комедіографії Мольєра писав у своїх літературно-критичних статтях Нечуй-Левицький (Рад. літ-во, 12, 1966, 22). Словник української мови в 11 томах