священнослужитель
СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві.
Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Г. Хоткевич);
Першим священнослужителем, що помітив незвичайний рух в церкві, був дяк (О. Довженко);
// Взагалі особа, що здійснює богослужіння.
У неділю про напад Наполеона Бонапарта .. оповістили священнослужителі по всіх церквах (Ф. Бурлака).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- священнослужитель — священнослужи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- священнослужитель — Особа, що прийняла Таїнство Священства й через рукопокладення отримала Божу благодать здійснювати богослужіння, таїнства або допомагати їх здійснювати Словник церковно-обрядової термінології
- священнослужитель — -я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. || Взагалі особа, що здійснює богослужіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Хотк. Словник української мови в 11 томах