священнослужитель
священнослужи́тель
-я, ч.
Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві.
|| Взагалі особа, що здійснює богослужіння.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- священнослужитель — священнослужи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- священнослужитель — Особа, що прийняла Таїнство Священства й через рукопокладення отримала Божу благодать здійснювати богослужіння, таїнства або допомагати їх здійснювати Словник церковно-обрядової термінології
- священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Г. Словник української мови у 20 томах
- священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Хотк. Словник української мови в 11 томах