священнослужитель
священнослужи́тель
Особа, що прийняла Таїнство Священства й через рукопокладення отримала Божу благодать здійснювати богослужіння, таїнства або допомагати їх здійснювати
Джерело:
Словник церковно-обрядової термінології
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- священнослужитель — священнослужи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- священнослужитель — -я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. || Взагалі особа, що здійснює богослужіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Г. Словник української мови у 20 томах
- священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Хотк. Словник української мови в 11 томах