свійський

СВІ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин).

Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля; коли нема диких, то з досади і свійських лущить (О. Стороженко);

Ніде не видно було жодної птиці. З живих істот, крім людей, лише риба плигала на дощ, а залізничникова коза на припоні біля берега репрезентувала свійських тварин (М. Трублаїні);

// Який звик до людини; приручений, ручний.

На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі (І. Нечуй-Левицький);

Взяти з лігва мале вовченя, приручити, і ось уже з нього виріс дорослий, але цілком свійський вовк (О. Донченко);

// перен., розм. Покірний, слухняний (про людину та її вдачу).

Вони з диких паничів поставали зовсім свійськими (І. Нечуй-Левицький);

Він довів Марію до відчаю. Хотів зламати її веселу натуру, зробити свійською (Д. Бедзик).

2. розм. Звичний.

Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма, більш знайома, більш свійська, не так мучила її (М. Коцюбинський);

Настуся заметушилась, бо очевидячки вже позабувала модну заграничну символістичну мову і все збивалась з ролі на мову свійську (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свійський — свійський і домашній Про тварин, що живуть при людях, треба казати свійські, тобто приручені: “На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі” (Іван Нечуй-Левицький). Отже, свійський – не дикий. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. свійський — сві́йський прикметник Орфографічний словник української мови
  3. свійський — Який живе при людях; не дикий, приручений (про тварин, птахів): свійська коза, свійський індик. Літературне слововживання
  4. свійський — Приручений, не дикий; (кіт) домашній; (хто) покірний, слухняний. Словник синонімів Караванського
  5. свійський — Домашній, освоєний, хатній Словник синонімів Вусика
  6. свійський — [св’ійс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  7. свійський — -а, -е. 1》 Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин). || Який звик до людини; приручений, ручний. || перен., розм. Покірний, слухняний (про людину та її вдачу). 2》 розм. Звичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. свійський — ДОМА́ШНІЙ (який стосується житла, сім'ї, що в ньому мешкає, тощо), ХА́ТНІЙ, СВІ́ЙСЬКИЙ (про тварин, які живуть у домі або приручені); ДОМОРО́СЛИЙ, ДОМОРО́ЩЕНИЙ (вирощений удома). — Я сама більше од усього люблю.. Словник синонімів української мови
  9. свійський — Сві́йський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. свійський — СВІ́ЙСЬКИЙ, а, е. 1. Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин). Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля; коли нема диких, то з досади і свійських лущить (Стор., І, 1957, 154); Ніде не видно було жодної птиці. Словник української мови в 11 томах
  11. свійський — Свійський, -а, -е Домашній. Кожний свійський птах сусідивсь до людей в солом'яній хатині. К. Дз. 137. Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лущить. Стор. 1. 233. Словник української мови Грінченка