свійський
СВІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин).
Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля; коли нема диких, то з досади і свійських лущить (О. Стороженко);
Ніде не видно було жодної птиці. З живих істот, крім людей, лише риба плигала на дощ, а залізничникова коза на припоні біля берега репрезентувала свійських тварин (М. Трублаїні);
// Який звик до людини; приручений, ручний.
На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі (І. Нечуй-Левицький);
Взяти з лігва мале вовченя, приручити, і ось уже з нього виріс дорослий, але цілком свійський вовк (О. Донченко);
// перен., розм. Покірний, слухняний (про людину та її вдачу).
Вони з диких паничів поставали зовсім свійськими (І. Нечуй-Левицький);
Він довів Марію до відчаю. Хотів зламати її веселу натуру, зробити свійською (Д. Бедзик).
2. розм. Звичний.
Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма, більш знайома, більш свійська, не так мучила її (М. Коцюбинський);
Настуся заметушилась, бо очевидячки вже позабувала модну заграничну символістичну мову і все збивалась з ролі на мову свійську (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- свійський — свійський і домашній Про тварин, що живуть при людях, треба казати свійські, тобто приручені: “На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі” (Іван Нечуй-Левицький). Отже, свійський – не дикий. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- свійський — сві́йський прикметник Орфографічний словник української мови
- свійський — Який живе при людях; не дикий, приручений (про тварин, птахів): свійська коза, свійський індик. Літературне слововживання
- свійський — Приручений, не дикий; (кіт) домашній; (хто) покірний, слухняний. Словник синонімів Караванського
- свійський — Домашній, освоєний, хатній Словник синонімів Вусика
- свійський — [св’ійс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- свійський — -а, -е. 1》 Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин). || Який звик до людини; приручений, ручний. || перен., розм. Покірний, слухняний (про людину та її вдачу). 2》 розм. Звичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свійський — ДОМА́ШНІЙ (який стосується житла, сім'ї, що в ньому мешкає, тощо), ХА́ТНІЙ, СВІ́ЙСЬКИЙ (про тварин, які живуть у домі або приручені); ДОМОРО́СЛИЙ, ДОМОРО́ЩЕНИЙ (вирощений удома). — Я сама більше од усього люблю.. Словник синонімів української мови
- свійський — Сві́йський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свійський — СВІ́ЙСЬКИЙ, а, е. 1. Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин). Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля; коли нема диких, то з досади і свійських лущить (Стор., І, 1957, 154); Ніде не видно було жодної птиці. Словник української мови в 11 томах
- свійський — Свійський, -а, -е Домашній. Кожний свійський птах сусідивсь до людей в солом'яній хатині. К. Дз. 137. Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лущить. Стор. 1. 233. Словник української мови Грінченка