1. Словник української мови у 20 томах

свінути

СВІНУ́ТИ, не́, док.

1. Яскраво спалахнути.

Блискавиця з лютим громом Як свіне-свіне над домом, .. Затрусилось все навколо... (П. Грабовський);

* Образно. Роєм птиць благословенна свінула Софія, і галактичний Литв бронзовіє у мерехтінні найдорожчих лиць (В. Стус).

2. перев. у сполуч. зі сл. світ. Розвиднітися.

– Світ свінув, а ти ще й не вставав (Сл. Б. Грінченка);

Ще світ не свіну́в, як коник у поле скакнув. Коник каже [Дударику]: – Лягай за мною та й лежи. Прилетять воронята мене, ніби різаного, дзьобати, а ти їх половиш (П. Тичина);

// безос.

Ледве свінуло надворі, – вона вже побігла з хати (Б. Грінченко);

Лаврик ще спить, – щойно ж свінуло, – а Даринка .. вирішила піти колосків пошукати (І. Вирган).

◇ (1) Свіну́ти (свіркону́ти) очи́ма – раптово глянути на кого-небудь, виявляючи поглядом якісь почуття (радість, гнів і т. ін.).

Вона повела плечима, .. гордо свінула очима (С. Васильченко);

Тільки свірконула [жінка] очима і замість зерняти розкусила лушпанину. І зо зла її виплюнула (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свінути — свіну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. свінути — -не, док. 1》 Яскраво спалахнути. Свінути очима — швидко глянути на кого-, що-небудь, виявляючи поглядом гнів, радість і т. ін. 2》 перев. у сполуч. зі сл. світ. Розвиднітися. || безос. Як світ свінув кому — раптом з'явився здогад у кого-небудь; стало відразу ясно комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свінути — Не, док. Яскраво спалахнути. Де свінула Софія світанкова, упав каштан, немов морений дуб. (ЧТ:190). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. свінути — свіну́ти (свіркону́ти) очи́ма. Раптово глянути на кого-небудь, виявляючи поглядом якісь почуття (радість, гнів і т. ін.). Вона повела плечима, .. гордо свінула очима (С. Васильченко); Тільки свірконула (жінка) очима і замість зерняти розкусила лушпанину. Фразеологічний словник української мови
  5. свінути — Свіну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. свінути — СВІНУ́ТИ, не́, док. 1. Яскраво спалахнути. Блискавиця з лютим громом Як свіне-свіне над домом, ..Затрусилось все навколо… (Граб., І, 1959, 475). ◊ Свіну́ти очи́ма — швидко глянути на кого-, що-небудь, виявляючи поглядом гнів, радість і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  7. свінути — Свінути, -ну, -неш гл. Разсвѣсть. Світ свінув, а ти ще й не вставав. як світ йому свінув — сразу ему все ясно стадо. Ном. № 4929. Як гав, так гав, поки свінуло на дворі. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 82). Словник української мови Грінченка