свінути
СВІНУ́ТИ, не́, док.
1. Яскраво спалахнути.
Блискавиця з лютим громом Як свіне-свіне над домом, ..Затрусилось все навколо… (Граб., І, 1959, 475).
◊ Свіну́ти очи́ма — швидко глянути на кого-, що-небудь, виявляючи поглядом гнів, радість і т. ін.
Свінувши, мов гострими ножами, очима, він стукнув дверима та й потяг з хати (Мирний, III, 1954, 16);
Почавши співати жартома, згодом вона схитнула нетерпляче головою, повела плечима,.. гордо свінула очима й без жодного вже жарту сміливо зайшлася піснею (Вас., II, 1959, 83).
2. перев. у сполуч. із сл. світ. Розвиднітися.
— Світ свінув, а ти ще й не вставав (Сл. Гр.);
Ще світ не свіну́в, як коник у поле скакнув. Коник каже [Дударику]: — Лягай за мною та й лежи. Прилетять воронята мене, ніби різаного, дзьобати, а ти їх половиш (Тич., І, 1957, 148);
// безос.
Ледве свінуло надворі,— вона вже побігла з хати (Гр., І, 1963, 385);
Лаврик ще спить,— щойно ж свінуло,— а Даринка.. вирішила піти колосків пошукати (Вирган, В розп. літа, 1959, 266).
◊ Як (мов, на́че і т. ін.) світ свіну́в кому — раптом з’явився здогад у кого-небудь; стало відразу ясно комусь.
Їй зразу як світ свінув — це ж вона і є, та золота грамота! (Вас., III, 1960, 394).
Значення в інших словниках
- свінути — свіну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- свінути — -не, док. 1》 Яскраво спалахнути. Свінути очима — швидко глянути на кого-, що-небудь, виявляючи поглядом гнів, радість і т. ін. 2》 перев. у сполуч. зі сл. світ. Розвиднітися. || безос. Як світ свінув кому — раптом з'явився здогад у кого-небудь; стало відразу ясно комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свінути — Не, док. Яскраво спалахнути. Де свінула Софія світанкова, упав каштан, немов морений дуб. (ЧТ:190). Словник поетичної мови Василя Стуса
- свінути — СВІНУ́ТИ, не́, док. 1. Яскраво спалахнути. Блискавиця з лютим громом Як свіне-свіне над домом, .. Затрусилось все навколо... (П. Грабовський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- свінути — свіну́ти (свіркону́ти) очи́ма. Раптово глянути на кого-небудь, виявляючи поглядом якісь почуття (радість, гнів і т. ін.). Вона повела плечима, .. гордо свінула очима (С. Васильченко); Тільки свірконула (жінка) очима і замість зерняти розкусила лушпанину. Фразеологічний словник української мови
- свінути — Свіну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свінути — Свінути, -ну, -неш гл. Разсвѣсть. Світ свінув, а ти ще й не вставав. як світ йому свінув — сразу ему все ясно стадо. Ном. № 4929. Як гав, так гав, поки свінуло на дворі. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 82). Словник української мови Грінченка