селитися

СЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, недок.

1. Влаштовуватися жити на незаселених місцях; оселятися, поселятися.

Після того, як одчахнувся од султана кримський хан, слобожани почали селитись по степах (О. Стороженко);

Ремісники [в XIV –XV ст.] раніше за інших відривалися від села і селилися в містах (з наук. літ.);

// Займати приміщення під житло, розташовуватися на постій і т. ін.

Кожного разу, проходячи своєю вулицею, помічаєте, як вона змінюється, виростають на ній багатоповерхові красені-будинки, селяться нові люди (з газ.);

Комдив і його колишній комісар нерідко селилися в одній хаті або в одному бліндажі (С. Голованівський);

* Образно. Сталь ідуть варити [трудівники], жать колосся, Будувать новий високий дім, Щоб в тім домі гарно всім жилося, Щоб селилось щастя в домі тім (І. Нехода).

2. Розміщуватися, гніздитися де-небудь (про птахів, тварин і т. ін.).

Вони [пташки] найохочіше селяться на узліссях, в чагарниках, де багато світла й сонця (В. Гжицький);

Селяться бобри на тихих, глухих лісових річках, поблизу яких ростуть верби, осики, тополі, черемха, вільха (з газ.).

3. перен. З'являтися, виникати (про почуття, настрій і т. ін.).

І душа бриніє [бринить] Надією-квітом, І в душі селяться Радощі, як в гіллі Вишень соловейки (М. Костомаров).

4. Пас. до сели́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

селитися

Значення в інших словниках