селянський

СЕЛЯ́НСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до селяни́н.

Вже почали розходитися, коли тут при вході на цвинтар появилася селянська процесія (Н. Кобринська);

// Який походить із селянської верстви або живе в селі.

Підпанок зріс між селянськими дітьми, зазнав доволі всякого лиха (І. Нечуй-Левицький);

– Я бачите, селянська дитина, і серце тягне мене під курну стріху (Б. Лепкий);

Скинення царя і самодержавства ми, вчителі, селянські сини, чиновники дев'ятого класу, зустріли з величезною радістю (О. Довженко);

Він побачив молодого селянського парубчака (І. Микитенко);

// Належний селянинові, селянам.

На стрісі, край угла селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (І. Франко);

Посипалась на стіл селянські мідяки, і отець Миколай невдоволено пробубонів: – Забувають анциболоти про святу церкву (М. Стельмах);

// Власт. селянинові, селянам.

В її брунатне обличчя, схоже на суху зморшкувату грушу, навіки залягла селянська доброта (М. Стельмах);

// Вигот., зробл. селянином, селянами.

У відрі стоїть глек з молоком, сир у капустяному листі, біла селянська паляниця (Ю. Яновський);

Глухо охнули за цвинтарем фортечні гармати, коли на довгих сувоях селянського полотна плавно спускали труну в могилу (З. Тулуб);

// Який звичайно вживають, використовують, носять і т. ін. селяни.

Хліб та вода – селянська (козацька) їда (прислів'я);

Їх [втікачів] привезено селянським возом під конвоєм двох стражників (Ю. Смолич);

– На, на, забирай! – охоче погодився Маковей, сам викидаючи з тачанки румунове багатство: ковдру, ранець, облізлу смушеву селянську шапку. – Мені, крім коней, нічого не треба! (О. Гончар);

// Признач. для селян.

Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші, продавали чортові душу, він понадіявся на своє здоров'я, на свої руки і горду вдачу, він не продав чортові душу, але мало не всю силу заклав у селянський банк (М. Стельмах).