сепія
СЕ́ПІЯ, ї, ж.
1. Морський головоногий молюск, у тілі якого виробляється коричневий барвник; каракатиця.
2. Натуральна або синтетична коричнева фарба, стійка щодо дії сонця та повітря.
Лідія Андріївна подарувала йому кілька рисувальних олівців, плиточку сепії та альбом ватмана (З. Тулуб);
В десятому томі публікуються мистецькі твори Шевченка останнього періоду творчості. В основному ці твори виконані олівцем, сепією, тушшю (з наук.-попул. літ.).
3. Малюнок, виконаний такою фарбою.
На засланні Шевченко намалював ряд прекрасних сепій і акварелей на теми з життя та побуту казахського народу (з наук.-попул. літ.).
4. Фотографія коричневого тону.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сепія — се́пія 1 іменник жіночого роду, істота молюск се́пія 2 іменник жіночого роду фарба се́пія 3 іменник жіночого роду малюнок Орфографічний словник української мови
- сепія — -ї, ж. 1》 Морський головоногий молюск, у тілі якого виробляється коричневий барвник; каракатиця. 2》 Натуральна або синтетична коричнева фарба, стійка щодо дії сонця та повітря. 3》 Малюнок, виконаний такою фарбою. 4》 Фотографія коричневого тону. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сепія — се́пія (грец. σηπία – каракатиця) 1. Рід морських молюсків. 2. Фарба для малювання сіро-брунатного кольору. 3. Назва малюнка, виконаного цією фарбою. Словник іншомовних слів Мельничука
- сепія — Се́пія, -пії, -пією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сепія — СЕ́ПІЯ, ї, ж. 1. Морський головоногий молюск, у тілі якого виробляється коричневий барвник; каракатиця. 2. Натуральна або синтетична коричнева фарба, стійка щодо дії сонця та повітря. Словник української мови в 11 томах