сердито

СЕРДИ́ТО.

Присл. до серди́тий 2, 3.

Увійшов Сафат і сам почав говорити. Був сердитий та й говорив сердито (Л. Мартович);

Квочка з курчатами кублилась на грядках і, сколошкана, сердито квоктала та стовбурчила пір'я (М. Коцюбинський);

Собака день і ніч на всіх гарчить сердито. А що ж йому робить? Собаці треба жити (В. Симоненко);

Левко не сподівався на таке нахабство. Він сердито блимнув очима на Дзвонаря (М. Стельмах);

Оксен сердито брьохався через калюжі (Григорій Тютюнник);

Шумить протягло і сердито похмурий вітер за вікном (В. Сосюра);

Полум'я спочатку засичало, потім сердито загуло, показуючи синій язик (С. Голованівський);

// у знач. пред.

Сердито було Христі, що нема кому за неї заступитись, та нічого не зробиш! (Грицько Григоренко);

Мені стало сердито (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сердито — де́шево й серди́то, жарт. Легко, просто, нескладно; вигідно. — Спробуйте ви на моєму місці, товаришу Лебединець, перевезти з одного місця на інше бурову. І так, щоб швидко, і дешево й сердито (І. Фразеологічний словник української мови
  2. сердито — СЕРДИ́ТО. Присл. до серди́тий 2, 3. Увійшов Сафат і сам почав говорити. Був сердитий та й говорив сердито (Март., Тв., 1954, 133); Квочка з курчатами кублилась на грядках і, сколошкана, сердито квоктала та стовбурчила пір’я (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  3. сердито — Гнівно, злісно, люто Словник чужослів Павло Штепа
  4. сердито — серди́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. сердито — Сердито нар. Сердито. А тобі навіщо? одказав дід трохи сердито. Левиц. І. 99. Стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь. Грин. II. 275. Словник української мови Грінченка
  6. сердито — Присл. до сердитий 2), 3). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови