сердито

СЕРДИ́ТО. Присл. до серди́тий 2, 3.

Увійшов Сафат і сам почав говорити. Був сердитий та й говорив сердито (Март., Тв., 1954, 133);

Квочка з курчатами кублилась на грядках і, сколошкана, сердито квоктала та стовбурчила пір’я (Коцюб., II, 1955, 14);

Собака день і ніч на всіх гарчить сердито. А що ж йому робить? Собаці треба жити (Сим., Земне тяжіння, 1964, 107);

Левко не сподівався на таке нахабство. Він сердито блимнув очима на Дзвонаря (Стельмах, І, 1962, 281);

Оксен сердито брьохався через калюжі (Тют., Вир, 1964, 102);

Шумить протягло і сердито похмурий вітер за вікном (Сос., II, 1958, 170);

Полум’я спочатку засичало, потім сердито загуло, показуючи синій язик (Голов., Тополя.., 1965, 211);

// у знач. присудк. сл.

Сердито було Христі, що нема кому за неї заступитись, та нічого не зробиш! (Григ., Вибр., 1959, 203);

Мені стало сердито (Вас., І, 1959, 185).

◊ Де́шево і серди́то див. де́шево.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сердито — де́шево й серди́то, жарт. Легко, просто, нескладно; вигідно. — Спробуйте ви на моєму місці, товаришу Лебединець, перевезти з одного місця на інше бурову. І так, щоб швидко, і дешево й сердито (І. Фразеологічний словник української мови
  2. сердито — Гнівно, злісно, люто Словник чужослів Павло Штепа
  3. сердито — серди́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. сердито — Сердито нар. Сердито. А тобі навіщо? одказав дід трохи сердито. Левиц. І. 99. Стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь. Грин. II. 275. Словник української мови Грінченка
  5. сердито — СЕРДИ́ТО. Присл. до серди́тий 2, 3. Увійшов Сафат і сам почав говорити. Був сердитий та й говорив сердито (Л. Мартович); Квочка з курчатами кублилась на грядках і, сколошкана, сердито квоктала та стовбурчила пір'я (М. Словник української мови у 20 томах
  6. сердито — Присл. до сердитий 2), 3). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови