сережка

СЕРЕ́ЖКА, и, ж.

1. Те саме, що се́рга 1.

Олена Іванівна одяглась у блакитне шерстяне плаття, .. у вухах сережки блищать (Панас Мирний);

Від солодкої усмішки сережка в ніздрі [жінки] тремтіла (Леся Українка);

У правому усі йому теліпалась мідна сережка (П. Панч);

* Образно. Дивився [Макар] на сріблясту сережку місяця, що самотньо висіла в холодному небі (С. Добровольський);

* У порівн. З ясенів спадає сухий лист на трухлу солому, падає додолу на зів'ялі півники, сережками чіпляється в бур'янах (С. Васильченко);

* Образно. * У порівн. На бруньках лип сережками звисають прозорі, синюваті краплини (М. Стельмах).

2. бот. Суцвіття деяких деревних рослин у вигляді китиці з дрібних квітів.

Чоловічі квітки [волоського горіха] зібрані в сережки (з наук.-попул. літ.);

Над водою гірко і п'янко пахло осиковими сережками, вербовими котиками і соком, що пробивав молоду кору (М. Стельмах);

Скоро по лісах викинуть зеленуваті сережки кремезні дуби (з газ.);

// рідко. Волоть у деяких злакових рослин, а також грона ягід.

Бачив [Гаврило], як жито пускає трубку, як воно колоситься, вигойдуючи тендітні сережки спор (Григорій Тютюнник);

Багряні сережки вовчих ягід схожі на коштовні самоцвіти, що хтось розвішав на кущах (П. Кочура).

3. Те саме, що се́рга 2.

Сережки у порід [курей] з високою несучістю великі, шовковисті, без зморшок і складок (з наук.-попул. літ.).