1. Словник української мови у 20 томах

серицит

СЕРИЦИ́Т, у, ч.

Мінерал класу силікатів, який являє собою тонколускату з шовковистим блиском різновидність мусковіту.

Серицит – постійний супутник гідротермінальних родовищ, виникає внаслідок гідротермальних процесів за рахунок руйнування польових шпатів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серицит — -у, ч. Дрібнолускуватий різновид мінералу мусковіту, безбарвний чи зеленуватого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. серицит — серици́т (від грец. σηρικός – шовковий) мінерал класу силікатів, різновид мусковіту; безбарвний, часто з жовтуватим, сіруватим і зеленуватим відтінками. Словник іншомовних слів Мельничука