серйозно

СЕРЙО́ЗНО.

1. Присл. до серйо́зний.

Хлопчик серйозно говорить, керманичі серйозно слухають (Г. Хоткевич);

Він став серйозно читати поезію. Він не відступився од мети. Він її обрав і йтиме, доки зможе (Ю. Мушкетик);

[Стась (м'якше):] Вибачте, панно Ромцю, але справа стоїть тут більш серйозно, ніж вам здається (С. Васильченко);

Я себе вважаю сливе здоровою, а мене всі вважають серйозно хворою (Леся Українка);

Василько глянув серйозно в її світлі очі і розповів усю правду (А. Турчинська);

– Я вас кохаю... кохаю щиро, без краю, цілим серцем кохаю... Вона приймає все се серйозно (М. Коцюбинський);

– Нас тут двоє, – вів він далі, і тяжко було зрозуміти – жартує він чи говорить серйозно (Ю. Яновський).

2. у знач. вставн. сл., розм. Уживається для підтвердження висловленого; справді, дійсно.

[Острожин:] Я завидую? Ні, серйозно, се ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна... (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серйозно — пр., без жартів, не на жарт, з повагом, поважно і пох. від СЕРЙОЗНИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. серйозно — СЕРЙО́ЗНО, присл. 1. Присл. до серйо́зний. Хлопчик серйозно говорить, керманичі серйозно слухають (Хотк., II, 1966, 395); Він став серйозно читати поезію. Він не відступився од мети. Він її обрав і йтиме, доки зможе (Мушк., День.. Словник української мови в 11 томах
  3. серйозно — серйо́зно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. серйозно — присл. 1》 Присл. до серйозний. 2》 у знач. вставн. сл., розм. Уживається для підтвердження висловленого; справді, дійсно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. серйозно — Серйо́зно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)