серйозно

СЕРЙО́ЗНО, присл.

1. Присл. до серйо́зний.

Хлопчик серйозно говорить, керманичі серйозно слухають (Хотк., II, 1966, 395);

Він став серйозно читати поезію. Він не відступився од мети. Він її обрав і йтиме, доки зможе (Мушк., День.., 1967, 33);

[Стась (м’якше):] Вибачте, панно Ромцю, але справа стоїть тут більш серйозно, ніж вам здається (Вас., III, 1960, 211);

Я себе вважаю сливе здоровою, а мене всі вважають серйозно хворою (Л. Укр., V, 1956, 357);

Василько глянув серйозно в її світлі очі і розповів усю правду (Турч., Зорі.., 1950, 19);

— Я вас кохаю… кохаю щиро, без краю, цілим серцем кохаю… Вона приймає все се серйозно (Коцюб., II, 1955, 260);

— Нас тут двоє, — вів він далі, і тяжко було зрозуміти — жартує він чи говорить серйозно (Ю. Янов., II, 1958, 162).

2. у знач. вставн. сл., розм. Уживається для підтвердження висловленого; справді, дійсно.

[Острожин:] Я завидую? Ні, серйозно, се ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна… (Л. Укр., II, 1951, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серйозно — СЕРЙО́ЗНО. 1. Присл. до серйо́зний. Хлопчик серйозно говорить, керманичі серйозно слухають (Г. Хоткевич); Він став серйозно читати поезію. Він не відступився од мети. Він її обрав і йтиме, доки зможе (Ю. Словник української мови у 20 томах
  2. серйозно — пр., без жартів, не на жарт, з повагом, поважно і пох. від СЕРЙОЗНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. серйозно — серйо́зно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. серйозно — присл. 1》 Присл. до серйозний. 2》 у знач. вставн. сл., розм. Уживається для підтвердження висловленого; справді, дійсно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. серйозно — Серйо́зно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)