серйозний
СЕРЙО́ЗНИЙ, а, е.
1. Який відзначається вдумливістю, розважливістю в своїх думках і вчинках, у ставленні до життя (про людину); статечний.
Родинні нещастя (мати осліпла, а батько втратив посаду, і настала біда) зробили мене ще більше скупленим і серйозним (Коцюб., III, 1956, 281);
— Я гадав, що вельможна пані — серйозна жінка, а не маленьке дівча, закохане в казках (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11);
Прокопчук.. присягався, що служив у міліції. Йому ніхто не вірив, бо в міліцію приймають людей серйозних (Тют., Вир, 1964, 352);
Живучи у Каленика Романовича, він намагався бути серйозним і витриманим (Сенч., На Бат. горі, 1960, 19);
// Стриманий у вияві своїх почуттів; суворий.
Він майже не посміхається при бійцях і зовсім не усміхається при жінках: він хотів здаватися більш серйозним, ніж був насправді (Тют., Вир, 1964, 491);
Воронцов сидів на стільці, а вродлива, надміру серйозна фельдшерка з санітарної роти робила йому перев’язку (Гончар, III, 1959, 130);
// Який відзначається вдумливим, вимогливим ставленням до своєї роботи; який грунтовно знає свою справу; кваліфікований, досвідчений.
Серйозні і чесні мовознавці, серед них такі, як великий російський учений Шахматов, визнавали самостійне існування української мови, найближчої родички мови російської (Рильський, IX, 1962, 126);
Серйозний художник.
2. Який свідчить про вдумливість, вимогливість (про працю, ставлення до чого-небудь і т. ін.).
Тільки серйозна праця над собою може дати право виступати публічно (Коцюб., III, 1956, 25);
Його [О. С. Пушкіна] «Полтава» — не тільки геніальний вицвіт поетичної уяви, але й наслідок серйозного вивчення минулого нашої землі (Рильський, X, 1962, 36);
При серйозному відношенні ці школи стануть могутніми чинниками зближення робітничого міста із незаможним селом (Еллан, II, 1958, 76).
3. Важливий, значний за темою, змістом і т. ін.; не легковажний.
Хоч мала вона [розмова] була, але навела мене на багато важких і серйозних дум (Хотк., І, 1966, 155);
Ми розпочали серйозну бесіду про те, який потрібно корабель для нової картини Сева (Ю. Янов., II, 1958, 77);
Цей [1962] рік ми називаємо Лисенківським. З’явилися афіші, які сповіщають про майбутні серйозні концерти, присвячені творчості автора «Тараса Бульби» (Рильський, Веч. розмови, 1964, 206);
Серйозна справа; Серйозний твір.
4. Який заслуговує на особливу увагу (своєю важливістю, складністю і т. ін.).
Павлик — єдиний серйозний супротивник, його нелегко перемогти (Донч., VI, 1957, 90);
З ранку до вечора читала [Ляля], як бувало раніше, коли готувалась до серйозних екзаменів (Гончар, IV, 1960, 47);
// Який загрожує неприємними наслідками, ускладненнями тощо; небезпечний.
Маю надію, що, може, все-таки простуда не дуже серйозна (Л. Укр., V, 1956, 227);
До числа серйозних захворювань печінки належить інфекційна жовтяниця, або епідемічний гепатит (Наука.., 1, 1959, 36);
// Досить помітний, відчутний; великий, істотний, вагомий.
Селянам тільки тоді дасть скільки-небудь серйозну користь аграрне перетворення, коли вони одержать землю без викупу (Ленін, 15, 1971, 146);
Серйозних втрат зазнав ворог від наших військових флотилій, які діяли на внутрішніх морях, великих ріках і озерах (Ком. Укр., 5, 1970, 63);
Конкретне, глибоко реалістичне розвінчання ідеї буржуазного націоналізму та її носіїв є серйозною заслугою А. Головка (Рад. літ-во, 3, 1957, 7);
Серйозна провина.
5. Зосереджений, заклопотаний чим-небудь; зібраний.
Командир зацікавився лише на момент. Став потім знову серйозним і холодним (Ю. Янов., І, 1958, 120);
Капітан Дорошенко задумався, стояв посуворілий, серйозний (Гончар, Тронка, 1963, 340);
Катя витерла очі, стала серйозною (Кучер, Вогник, 1952, 11);
// Який виражає зосередженість, зібраність.
У всіх обличчя серйозні, наче затурбовані, — вершать щось дуже важне й потрібне (Хотк., І, 1966, 140);
Капітан сміється, а Ліна Яцуба, не зводячи з нього серйозних очей, ставить йому своє запитання (Гончар, Тронка, 1963, 148).
6. Справжній, непідробний.
Розбещені дівчата його не цікавили, а скромні, хороші дівчата хоч і вабили, але, як серйозних намірів у нього не було, то поводився з ними просто по-товариському (Головко, II, 1957, 514);
Полещена братовим серйозним довір’ям, дівчина вся просяяла (Гончар, Земля.., 1947, 78);
Серйозні почуття.
Значення в інших словниках
- серйозний — (який не здатний до легковажності) поважний, розважний, вдумливий, (з відповідним виглядом) статечний. Словник синонімів Полюги
- серйозний — серйо́зний прикметник Орфографічний словник української мови
- серйозний — Статечний, ПОВАЖНИЙ, с. суворий; (фізик) досвідчений, кваліфікований; (- ставлення) вимогливий; (твір) не легковажний, (іспит) нелегкий, (- хворобу) небезпечний; (- втрати) істотний, великий, вагомий; (- обличчя) зосереджений, зібраний. Словник синонімів Караванського
- серйозний — див. поважний Словник синонімів Вусика
- серйозний — [сеирйознией] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- серйозний — -а, -е. 1》 Який відзначається вдумливістю, розважливістю в думках і вчинках, у ставленні до життя (про людину); статечний. || Стриманий у вияві своїх почуттів; суворий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- серйозний — Поважний, статечний, див. усерйоз Словник чужослів Павло Штепа
- серйозний — СЕРЙО́ЗНИЙ, а, е. 1. Який відзначається вдумливістю, розважливістю в своїх думках і вчинках, у ставленні до життя (про людину); статечний. Словник української мови у 20 томах
- серйозний — А, -е. Впливовий, сильний. Цей дядя серйозний, так що тримайся за нього. Може, кудись пропихне. Словник сучасного українського сленгу
- серйозний — ВАЖКИ́Й (про злочин, провину тощо — пов'язаний з дуже поганими вчинками та їх наслідками), ТЯЖКИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, СЕРЙО́ЗНИЙ, СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ підсил. (Джонатан:) Важкі гріхи.. взяв на душу нещасний мій товариш! (Леся Українка); Тяжкий злочин — убивство (М. Словник синонімів української мови
- серйозний — Серйо́зний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)