серпанок

СЕРПА́НОК, ч.

1. род. нку. Легка прозора тканина.

Анеля відкинула серпанок з мольберта, де стояв її портрет ще без рами (З. Тулуб);

* У порівн. Місяць виплив з легкої, мов серпанок, хмарки (М. Трублаїні);

Роса серпанком розіслалась по степу (О. Стороженко).

2. род. нка, заст. Головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа.

Матері своїй, вже й старенькій, теж принесе [Денис] коли платок, плахотку, пояс, чобітки, а коли й серпанок (Г. Квітка-Основ'яненко);

Перед ним стояла його сужена [суджена] Зінька, висока, сановита молодиця, в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком (О. Стороженко);

Не надіну я серпанка; Геть кожух і свиту геть! Одягнуся, як міщанка, У кораблик і керсет (Я. Щоголів);

Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (І. Нечуй-Левицький);

// Легке жіноче покривало.

Зоня піде до модистки замовити жалібні серпанки (Ірина Вільде).

3. род. нка. Те саме, що вуа́ль 1.

Вона одслонила серпанок і закрутила його кругом капелюша (І. Нечуй-Левицький);

Бачу, єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків (Леся Українка);

Входить висока чорна постать з чорним непрозорим серпанком на лиці (І. Франко).

4. род. нку, чого і без дод. Легка, схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена.

Східний край неба вже побілів і пойнявся рожевим серпанком (М. Старицький);

Густим молочним серпанком туману вкрито все (А. Хижняк);

// перен. Те, що заважає бачити, сприймати щось чітко, окреслено, виразно.

Кожна картина здалеку – і в просторі, і в часі – часто постає перед нами оповитою легким серпанком, у котрому розпливаються, скрадаються, губляться якісь її лінії, штрихи (з газ.);

Він, як і багато його товаришів, уявляв собі післявоєнний світ з якоюсь млосною невиразністю, бачив його дещо ілюзорно крізь золотий серпанок близької перемоги (О. Гончар);

Ще один жіночий образ жив у Василя в душі .. – образ матері. Бачив він його крізь якийсь серпанок, мов уві сні (І. Сенченко);

Крізь каламутний серпанок сп'яніння його збентежила думка: адже в таких умовах не один загинув на морозі (Л. Смілянський);

// перен. Ледве помітний вияв якого-небудь настрою, стану і т. ін., який заступає або супроводжує щось інше.

Співанки оповиті серпанком сердечності і глибокого ліризму (з наук.-попул. літ.);

З старого чударя глузували, але серпанок таємничості робив з нього для всіх цікаву особу (Ю. Смолич);

Серпанок смутку.