серпанок
СЕРПА́НОК, ч.
1. род. нку. Легка прозора тканина.
Анеля відкинула серпанок з мольберта, де стояв її портрет ще без рами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 15);
*У порівн. Місяць виплив з легкої, мов серпанок, хмарки (Трубл., II, 1955, 263);
Роса серпанком розіслалась по степу (Стор., І, 1957, 140).
2. род. нка, заст. Головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа.
Матері своїй, вже й старенькій, теж принесе [Денис] коли платок, плахотку, пояс, чобітки, а коли й серпанок (Кв.-Осн., II, 1956, 398);
Перед ним стояла його сужена [суджена] Зінька, висока, сановита молодиця, в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком (Стор., І, 1957, 360);
Не надіну я серпанка; Геть кожух і свиту геть! Одягнуся, як міщанка, У кораблик і керсет (Щог., Поезії, 1958, 244);
Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (Н.-Лев., І, 1956, 144);
// Легке жіноче покривало.
Зоня піде до модистки замовити жалібні серпанки (Вільде, Сестри.., 1958, 106).
3. род. нка. Те саме, що вуа́ль 1.
Вона одслонила серпанок і закрутила його кругом капелюша (Н.-Лев., IV, 1956, 259);
Бачу, єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків (Л. Укр., I, 1951, 307);
Входить висока чорна постать з чорним непрозорим серпанком на лиці (Фр., VIII, 1952, 104).
4. род. нку, чого і без додатка, який. Легка, схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена.
Східний край неба вже побілів і пойнявся рожевим серпанком (Стар., Облога.., 1961, 42);
Густим молочним серпанком туману вкрито все (Хижняк, Тамара, 1959, 192);
// перен. Те, що заважає бачити, сприймати щось чітко, окреслено, виразно.
Кожна картина здалеку — і в просторі, і в часі — часто постає перед нами оповитою легким серпанком, у котрому розпливаються, скрадаються, губляться якісь її лінії, штрихи (Рад. Укр., 5.IV 1967, 2);
Він, як і багато його товаришів, уявляв собі післявоєнний світ з якоюсь млосною невиразністю, бачив його дещо ілюзорно крізь золотий серпанок близької перемоги (Гончар, III, 1959, 429);
Ще один жіночий образ жив у Василя в душі.. — образ матері. Бачив він його крізь якийсь серпанок, мов уві сні (Сенч., Опов., 1959, 300);
Крізь каламутний серпанок сп’яніння його збентежила думка: адже в таких умовах не один загинув на морозі (Сміл., Зустрічі, 1936, 21);
// перен. Ледве помітний прояв якого-небудь настрою, стану і т. ін., який заступає або супроводжує щось інше.
Трудящі Радянського Закарпаття створили свої задушевні співанки про Радянську Конституцію.. Співанки оповиті серпанком сердечності і глибокого ліризму (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 39);
З старого чударя глузували, але серпанок таємничості робив з нього для всіх цікаву особу (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 315);
Характеристики героїв у творі [В. Козаченка «Біла пляма»] лаконічні і повнокровні. Романтичним серпанком оповиті їх безстрашні вчинки (Рад. літ-во, 4, 1971, 31);
Серпанок смутку.
Значення в інших словниках
- серпанок — серпа́нок 1 іменник чоловічого роду тканина; пелена серпа́нок 2 іменник чоловічого роду головий убір; вуаль Орфографічний словник української мови
- серпанок — Вуаль, (весільний) фата; П. запона, завіса, пелена, (туману) синява. Словник синонімів Караванського
- серпанок — див. марево Словник синонімів Вусика
- серпанок — [сеирпанок] -нку (тканина; пелена) і -нка (головний убір; вуаль), м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
- серпанок — ч. 1》 род. -нку. Легка прозора тканина. 2》 род. -нка, заст. Головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа. || Легке жіноче покривало. 3》 род. -нка. Те саме, що вуаль. 4》 род. -нку, чого і без додатка, який. Великий тлумачний словник сучасної мови
- серпанок — СЕРПА́НОК, ч. 1. род. нку. Легка прозора тканина. Анеля відкинула серпанок з мольберта, де стояв її портрет ще без рами (З. Тулуб); * У порівн. Місяць виплив з легкої, мов серпанок, хмарки (М. Трублаїні); Роса серпанком розіслалась по степу (О. Словник української мови у 20 томах
- серпанок — МЛА (ІМЛА́) (прозорі випари, рух яких ледве помітний; легкий туман, який огортає що-небудь), МА́РЕВО, ЮГА́, СЕРПА́НОК, КУРИ́ЩЕ розм. Тяжко було йти по грязюці, в холодній млі, несучи клунки (М. Словник синонімів української мови
- серпанок — Серпа́нок, -па́нку; -рпа́нки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)