сикнути
СИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до си́кати.
Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку. Остап сикнув од того дотику (М. Коцюбинський);
– Сідай швидше, – сикнув перевощик [перевізник] (М. Коцюбинський);
Йон схопив Гашіцу за руку й потяг до себе. – Сиди тихо! – сикнула та, – побачать... (М. Коцюбинський);
Раптом Зекерія, один з передніх, сикнув і зупинився (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сикнути — си́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- сикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до сикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сикнути — СИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до си́кати. Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку. Остап сикнув од того дотику (Коцюб., І, 1955, 357); — Сідай швидше, — сикнув перевощик [перевізник] (Коцюб. Словник української мови в 11 томах