сикнути

СИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до си́кати.

Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку. Остап сикнув од того дотику (Коцюб., І, 1955, 357);

— Сідай швидше, — сикнув перевощик [перевізник] (Коцюб., І, 1955, 350);

Йон схопив Гашіцу за руку й потяг до себе. — Сиди тихо! — сикнула та, — побачать… (Коцюб., І, 1955, 239);

Раптом Зекерія, один з передніх, сикнув і зупинився (Коцюб., І, 1955, 400).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до сикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сикнути — СИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до си́кати. Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку. Остап сикнув од того дотику (М. Коцюбинський); – Сідай швидше, – сикнув перевощик [перевізник] (М. Словник української мови у 20 томах
  3. сикнути — си́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови