симфонічний
СИМФОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до симфо́нія 1.
Симфонічні форми музики;
// Пов'язаний з симфонією.
Симфонічна обробка музичної теми;
Різні етапи, всі визначні події нашого життя знаходили і знаходять мій відгомін у величному симфонічному звучанні його [П. Тичини] поезії (А. Малишко).
2. Признач. для виконання оркестром із смичкових, духових і ударних інструментів; пов'язаний з таким виконанням.
За повоєнні часи українська симфонічна та камерна музика збагатилася рядом видатних творів (із журн.);
Серед різних жанрів симфонічної музики головне місце в творчості Чайковського належить симфонії (з наук.-попул. літ.);
Симфонічна сюїта;
// Який складається з творів, признач. для виконання на таких інструментах.
В Колонному залі Української державної філармонії відбувся симфонічний концерт з творів литовських композиторів (з газ.).
Значення в інших словниках
- симфонічний — симфоні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- симфонічний — -а, -е. 1》 Прикм. до симфонія 1). Симфонічні форми музики. || Пов'язаний із симфонією. 2》 Призначений для виконання оркестром із смичкових, духових і ударних інструментів; пов'язаний з таким виконанням. || Який складається з творів, признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- симфонічний — симфоні́чний (від грец. σύμφωνος – співзвучний) пов’язаний з симфонією; ¤ с. оркестр – оркестр із смичкових, духових і ударних інструментів. Словник іншомовних слів Мельничука
- симфонічний — Симфоні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- симфонічний — СИМФОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до симфо́нія 1. Симфонічні форми музики; // Пов’язаний з симфонією. Симфонічна обробка музичної теми; *Образно. Словник української мови в 11 томах