симфонічний

СИМФОНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до симфо́нія 1.

Симфонічні форми музики;

// Пов’язаний з симфонією.

Симфонічна обробка музичної теми; *Образно. Різні етапи, всі визначні події нашого життя знаходили і знаходять мій відгомін у величному симфонічному звучанні його [П. Тичини] поезії (Мал., Думки…, 1959, 8).

2. Признач. для виконання оркестром із смичкових, духових і ударних інструментів; пов’язаний з таким виконанням.

Симфонічна сюїта; За повоєнні часи українська симфонічна та камерна музика збагатилася рядом видатних творів (Мист., 6, 1957, 56);

Серед різних жанрів симфонічної музики головне місце в творчості Чайковського належить симфонії (Наука.., 4, 1960, 63);

// Який складається з творів, признач. для виконання на таких інструментах.

В Колонному залі Української державної філармонії відбувся симфонічний концерт з творів литовських композиторів (Київ. пр., 29.Х 1950, 8).

Симфоні́чний орке́стр — оркестр із смичкових, духових і ударних інструментів.

Міський парк. Вечір. Всі алеї запруджені народом. Грає симфонічний оркестр. На танцмайданчику кружляють пари (Головко, І, 1957, 482).