синдром

СИНДРО́М, у, ч., мед.

Комплекс характерних для певного захворювання симптомів.

Значне місце в роботах наших медичних психологів було приділено психологічному аналізові розладів мовлення і різноманітних синдромів афазії (з наук. літ.);

При гострому променевому синдромі в ендокринних органах виявляються послідовні зміни, які свідчать про значні порушення їх функціональної діяльності (із журн.);

Гормональна терапія дає змогу більш-менш нормалізувати розвиток дитини з синдромом Шерешевського-Тернера, що супроводиться рядом дефектів (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Афга́нський синдро́м – хворобливий стан психіки учасників війни в Афганістані (в 1979–1989 роках), що призводить до неприйняття дійсності;

(2) Гіперкінети́чний синдро́м – психопатологічний розлад, основними ознаками якого є дефіцит уваги, імпульсивність та мимовільність.

При легкому гіперкінетичному синдромі хворий не може виконувати робіт на конвеєрі, працювати шофером (з наук. літ.);

(3) Гіпоталамі́чний синдро́м – загальний термін для позначення різноманітних поєднань вегетативних, ендокринних, обмінних і трофічних розладів, зумовлених ураженням гіпоталамуса.

Дія загальної вібрації порушує нормальну функцію кори великого мозку, що викликає розвиток гіпоталамічного синдрому (з наук. літ.);

(4) Посттравмати́чний синдро́м;

(5) Похмі́льний синдро́м;

(6) Синдро́м хроні́чної вто́ми.