синдром

СИНДРО́М, у, ч., мед. Комплекс характерних для певного захворювання симптомів.

Значне місце в роботах радянських медичних психологів було приділено психологічному аналізові розладів мовлення і різноманітних синдромів афазії (Рад. психол. наука.., 1958, 451);

При гострому променевому синдромі в ендокринних органах виявляються послідовні зміни, які свідчать про значні порушення їх функціональної діяльності (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 76);

Гормональна терапія дає змогу більш-менш нормалізувати розвиток дитини з синдромом Шерешевського-Тернера, що супроводиться рядом дефектів (Наука.., 12, 1971, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синдром — синдро́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синдром — СИНДРО́М, у, ч., мед. Комплекс характерних для певного захворювання симптомів. Значне місце в роботах наших медичних психологів було приділено психологічному аналізові розладів мовлення і різноманітних синдромів афазії (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. синдром — [сиендром] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  4. синдром — синдро́м (від грец. σύνδρομος – той, що разом біжить) сполучення ознак, симптомів, характерних для якого-небудь захворювання. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. синдром — -у, ч., мед. Комплекс характерних для певного захворювання симптомів. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — смертельно небезпечне захворювання, при якому внаслідок ураження лімфатичної системи руйнується імунна система хворого. Великий тлумачний словник сучасної мови