синтезувати
СИНТЕЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
1. Робити синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати.
Схвильований розум її був не в стані синтезувати, зважувати якісь висновки (Г. Епік);
Розбухлість [творів] найчастіше йде не від багатства думок та образів, а від невміння організувати матеріал, художньо синтезувати його (з газ.).
2. хім. Одержувати, утворювати шляхом синтезу (у 4 знач.).
Озброєні теорією хімічної будови, хіміки ще в минулому сторіччі почали синтезувати нові, не знайдені в природі речовини (з наук.-попул. літ.);
За допомогою електролізу одержують кольорові метали і сплави, синтезують органічні й неорганічні речовини (з наук. літ.);
Тварини не можуть синтезувати білки таким чином, як рослини (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- синтезувати — синтезува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- синтезувати — Робити синтезу <�синтез>, сполучати, поєднувати, (образ) узагальнювати; (білки) одержувати, утворювати. Словник синонімів Караванського
- синтезувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Здійснювати синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати. 2》 хім. Одержувати, утворювати шляхом синтезу (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- синтезувати — Синтезува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- синтезувати — СИНТЕЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Робити синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати. Генеральна лінія дальшого розвитку, яку намічає найвищий орган нашої партії на чергове п’ятиріччя, синтезує волю і розум усієї партії... Словник української мови в 11 томах