синтезувати

СИНТЕЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Робити синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати.

Генеральна лінія дальшого розвитку, яку намічає найвищий орган нашої партії на чергове п’ятиріччя, синтезує волю і розум усієї партії, усіх радянських людей (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 208);

Література соціалістичного реалізму за своїм історичним характером — література, яка новаторськи синтезує все найближче нам і найжиттєздатніше, що було в досвіді минулого (Про багатство л-ри, 1959, 14);

Розбухлість [творів] найчастіше йде не від багатства думок та образів, а від невміння організувати матеріал, художньо синтезувати його (Літ. газ., 12.I 1962, 2).

2. хім. Одержувати, утворювати шляхом синтезу (у 4 знач.).

Озброєні теорією хімічної будови, хіміки ще в минулому сторіччі почали синтезувати нові, не знайдені в природі речовини (Наука.., 12, 1960, 10);

За допомогою електролізу одержують кольорові метали і сплави, синтезують органічні й неорганічні речовини (Вісник АН, 4, 1971, 17);

Тварини не можуть синтезувати білки таким чином, як рослини (Зерн. боб. культ., 1956, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синтезувати — синтезува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. синтезувати — Робити синтезу <�синтез>, сполучати, поєднувати, (образ) узагальнювати; (білки) одержувати, утворювати. Словник синонімів Караванського
  3. синтезувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Здійснювати синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати. 2》 хім. Одержувати, утворювати шляхом синтезу (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синтезувати — СИНТЕЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. 1. Робити синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати. Схвильований розум її був не в стані синтезувати, зважувати якісь висновки (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. синтезувати — Синтезува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)