синтезувати
СИНТЕЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Робити синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати.
Генеральна лінія дальшого розвитку, яку намічає найвищий орган нашої партії на чергове п’ятиріччя, синтезує волю і розум усієї партії, усіх радянських людей (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 208);
Література соціалістичного реалізму за своїм історичним характером — література, яка новаторськи синтезує все найближче нам і найжиттєздатніше, що було в досвіді минулого (Про багатство л-ри, 1959, 14);
Розбухлість [творів] найчастіше йде не від багатства думок та образів, а від невміння організувати матеріал, художньо синтезувати його (Літ. газ., 12.I 1962, 2).
2. хім. Одержувати, утворювати шляхом синтезу (у 4 знач.).
Озброєні теорією хімічної будови, хіміки ще в минулому сторіччі почали синтезувати нові, не знайдені в природі речовини (Наука.., 12, 1960, 10);
За допомогою електролізу одержують кольорові метали і сплави, синтезують органічні й неорганічні речовини (Вісник АН, 4, 1971, 17);
Тварини не можуть синтезувати білки таким чином, як рослини (Зерн. боб. культ., 1956, 4).
Значення в інших словниках
- синтезувати — синтезува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- синтезувати — Робити синтезу <�синтез>, сполучати, поєднувати, (образ) узагальнювати; (білки) одержувати, утворювати. Словник синонімів Караванського
- синтезувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Здійснювати синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати. 2》 хім. Одержувати, утворювати шляхом синтезу (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- синтезувати — СИНТЕЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. 1. Робити синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати. Схвильований розум її був не в стані синтезувати, зважувати якісь висновки (Г. Словник української мови у 20 томах
- синтезувати — Синтезува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)