синька

СИ́НЬКА, и, ж.

1. Мінеральна синя фарба, що застосовується для підсинювання тканин, паперу, розчину при біленні хати, білизни при пранні іт. ін.

– Насте! Веди-бо віхтем обережніше, бо як позамазуєш квітки, то я не буду тобі вдруге наводжувати [наводити] синькою та червоною глино –- сказав Роман до сестри, сидячи на лаві (І. Нечуй-Левицький);

Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною, поцяцькувала синькою комин (М. Коцюбинський);

На ногах [Брачуна] – просто-таки велетенські порівняно до його низького зросту нові чоботи з саморобної шкіри, з нового пофарбованого в синьку полотна розкішні штани (Ю. Збанацький);

* Образно. Крізь маленькі косі віконечка – голуба ніч у хату: синькою, ріденько розбавленою, стіни – раз-раз! І – голубі (А. Головко);

* У порівн. Голубі очі зробилися як густо розведена синька (Григорій Тютюнник).

2. спец. Синій світлокопіювальний папір для розмноження креслень; креслення на такому папері.

Оленка бере калібр. Вона довго розглядає синьку, що на ній білими лініями накреслено калібр і проставлені цифри (В. Собко);

Раніше інженер робив рисунок на ватмані. Потім його копіювали на “синьку”. І тільки після цього креслення йшло на розмноження (з газ.).

3. розм. Те саме, що синь 3.

[Ярцев:] Слово за вами, шахтарі. [Ганджа:] А слово наше яке? Перфоратор у руки і давай синьку на-гора́ (Ю. Мокрієв).

4. розм., рідко. Те саме, що си́нява 1, 2.

Сонце уже сіло .. Над полями знімалася темно-зелена вечірня тінь, небо аж чорне – таке синє, а між його густою синькою пробивалися невеличкі жовті плямочки, – то займалися зорі (Панас Мирний);

Не міг [Бачура] відігнати з думок образ Лагуна-Жовтяка, який застилав йому зір, не давав спокійно дихати і милуватися .. степовим простором, розбавленим синькою низького неба (М. Чабанівський).