1. Словник української мови у 20 томах

сиро

СИ́РО.

Присл. до сири́й 1;

// у знач. пред. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь.

Як чудно здалося у класі! Темно-темно, нечисто, сиро, а дітей – тьма (С. Васильченко);

Осінь у лісі. Іде дощ. Сиро в окопах (А. Головко);

* Образно. На душі сиро, самотньо, на серці важко та тяжко (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сиро — си́ро прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сиро — Присл. до сирий 1). || у знач. присудк. сл. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сиро — СИ́РО. Присл. до сири́й 1; // у знач. присудк. сл. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь. Як чудно здалося у класі! Темно-темно, нечисто, сиро, а дітей — тьма (Вас., IV, 1960, 17); Осінь у лісі. Іде дощ. Словник української мови в 11 томах