скажений

СКАЖЕ́НИЙ, а, е.

1. Хворий на сказ; який сказився.

Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (І. Нечуй-Левицький);

Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: – Бийте її, бийте, вона скажена! (П. Панч);

Скажений вовк;

* У порівн. Як скажений. звір, що боїться води, .. Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний);

// рідко. Який має психічний розлад; божевільний.

– Нехай він буде в нас скажений, – се безпечніше; а то всіх засудять... погинемо, як гуси .. Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Марко Вовчок);

// у знач. ім. скаже́ний, ного, ч.; скаже́на, ної, ж. Хвора на сказ або божевільна людина (уживається перев. як лайка).

[Темничний вартовий:] Що тут у вас? (До Нартала). Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо? Проклята почваро! (Леся Українка);

– Ану, каже, де та скажена? – Се на мене так (Панас Мирний);

Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скажені!.. (Т. Шевченко);

З-під рук у батька вхопила [дочка] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати .. вії. – Скажена! Він відняв ножиці, дав запотиличника (О. Гончар);

* У порівн. Вже коренив-коренив [Халявський], вичитував-вичитував, аж піна йому з рота б'є, мов у скаженого... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мати дивиться на неї. Од злості німіє; То жовтіє, то синіє; Розхристана, боса, З рота піна; мов скажена, Рве на собі коси (Т. Шевченко).

2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний.

– Ще й уранці навідувався скажений становий. Сиди, Миколо, нишком, доки вони поїдуть (І. Нечуй-Левицький);

Краще приховати від скаженого Гесслера цей бунт, а потім вона рознюхає, хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає непокірних (А. Хижняк);

// Який перебуває у стані несамовитості, шаленства.

Роман лютий та скажений, проклинаючи брата, вибіг від пана Янковського (М. Коцюбинський);

Кинувся тікати [Марко], але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (І. Микитенко);

// Який виражає несамовитість, шаленство.

Вона з жахом втопила очі в налиті кров'ю скажені чоловікові баньки, що дивились на неї з-за каменя (М. Коцюбинський);

// Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний.

[Сербин:] Вона така скажена дівка, що і ціле пекло не вдержить її, коли що задумала (С. Васильченко);

// Баский, гарячий (про коня).

Сум. Безнадійність. Руїна. Наче з далеких країв налетіли Гунни на конях скажених своїх (О. Олесь);

З валки й собі помітили коляску із скаженими кіньми (О. Полторацький).

3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву.

Не осуд, а тільки гаряче захоплення викликали серед юнкерів .. його суворі заходи проти п'янства .. і навіть його відоме всій армії скажене наполеонівське честолюбство (О. Гончар);

// Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.).

Коли б не та скажена нудьга, то ледве чи вдалося б найти в нашім краю щасливішої людини від о. Матчука (Л. Мартович);

Знову скажений біль захолодив мозок. Я чую, як я по-звірячому кричу (Ю. Яновський);

Горпина ще раз смикнула Коржа і в ту ж мить відскочила, побачивши, як скажена лють спотворила його риси (З. Тулуб);

// Дуже швидкий.

Скаженим галопом мчали верхівці (Ю. Яновський);

На ній [кінострічці] все заметушилося в скаженому темпі (Т. Масенко);

// Рвучкий (про вітер).

Василько біг степом, захлинаючись від скаженого вітру, що валив його з ніг (В. Кучер);

// Нестерпний (про холод, спеку та ін.).

– Куди ти знявся по такому скаженому холоду?.. (Панас Мирний);

У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка);

// З великими морозами; лютий (про зиму).

Зима була скажена. Горобці на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник);

// Бурхливий (про море).;

// Міцний (про тютюн).

Закурив [Тихін] і затягся жадібно скаженим самосадом (А. Головко);

// Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін.

[Павло (говорить по телефону):] Лежу, Сергію Сергійовичу, лежу вже шостий день, так насточортіло... Що лікарі, коли серце здало? Цей місяць для мене був просто скажений (О. Корнійчук);

// Неймовірний, дивовижний.

– То й цур йому. Нехай блукає. Дурний свій розум проклинає, На старість учиця [вчиться] брехать, А ми не будемо читать Його скаженої брехні (Т. Шевченко);

Скажену пам'ять мав його батько: гендлюючи або вибираючи для салотопки щоярмарку десятки свиней, запам'ятовував і масть, і ціну, і навіть гандж кожної (М. Стельмах);

Мурашко назвав скажену цифру (О. Гончар).

△ Скаже́ний огіро́к див. огіро́к.

◇ Скаже́на ціна́ див. ціна́;

Скаже́не молоко́ див. молоко́;

Скаже́ний (скаже́на) соба́ка див. соба́ка;

(1) Як (мов, на́че і т. ін.) скаже́ний:

а) втрачаючи самовладання, не стримуючись у гніві; несамовито, нестямно.

– Бач... який ти! – каже йому [Чіпці] Галя. – Бач, який?! .. Як я за такого піду?.. Прийде така година, що й жінку задавить... кинеться й на неї, як скажений... (Панас Мирний);

Бонковський, мов скажений, повернув коня назад (І. Нечуй-Левицький);

Хоч стріляй, хоч рубай, лізуть [низовики], наче скажені (П. Куліш);

б) дуже сильно, інтенсивно.

Мотор заревів, як скажений, машина рвонула з місця повним ходом (Л. Первомайський);

Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (І. Франко).