скажений
СКАЖЕ́НИЙ, а, е.
1. Хворий на сказ; який сказився.
Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (Н.-Лев., II, 1956, 362);
Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: — Бийте її, бийте, вона скажена! (Панч, В дорозі, 1959, 174);
Скажений вовк; *У порівн. Як скажений. звір, що боїться води,.. Чіпка кинувся, скочив угору… (Мирний, І, 1949, 309);
// рідко. Який має психічний розлад; божевільний.
— Нехай він буде в нас скажений,— се безпечніше; а то всіх засудять… погинемо, як гуси.. Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Вовчок, І, 1955, 177);
// у знач. ім. скаже́ний, ного, ч.; скаже́на, ної, ж. Хвора на сказ або божевільна людина (уживається перев. як лайка).
[Темничний вартовий:] Що тут у вас? (До Нартала). Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо? Проклята почваро! (Л. Укр., II, 1951, 429);
— Ану, каже, де та скажена? — Се на мене так (Мирний, І, 1954, 84);
Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скажені!.. (Шевч., II, 1963, 375);
З-під рук у батька вхопила [дочка] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати.. вії.— Скажена! Він відняв ножиці, дав запотиличника (Гончар, Тронка, 1963, 65);
*У порівн. Вже коренив-коренив [Халявський], вичитував-вичитував, аж піна йому з рота б’є, мов у скаженого… (Кв.-Осн., II, 1956, 208);
Мати дивиться на неї. Од злості німіє; То жовтіє, то синіє; Розхристана, боса, З рота піна; мов скажена, Рве на собі коси (Шевч., І, 1963, 161).
◊ Боя́тися, як скаже́ного (скаже́ної) соба́ки див. соба́ка;
Скаже́на соба́ка — уживається як лайка.
[Самрось:] А бодай ти не діждала, щоб я об тебе паскудив руки на перший день великодня. [Зінька:] Харцизе, скажена собако! (Кроп., II, 1958, 30);
— Справники — це ж собаки скажені, а не люди. Роздягне і в холодну посадовить, а то ще й батогів надає (Добр., Очак. розмир, 1965, 210).
2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний.
— Ще й уранці навідувався скажений становий. Сиди, Миколо, нишком, доки вони поїдуть (Н.-Лев., II, 1956, 237);
Краще приховати від скаженого Гесслера цей бунт, а потім вона рознюхає, хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає непокірних (Хижняк, Тамара, 1959, 196);
// Який перебуває у стані несамовитості, шаленства.
Роман лютий та скажений, проклинаючи брата, вибіг від пана Янковського (Коцюб., І, 1955, 106);
Кинувся тікати [Марко], але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (Мик., II, 1957, 345);
// Який виражає несамовитість, шаленство.
Вона з жахом втопила очі в налиті кров’ю скажені чоловікові баньки, що дивились на неї з-за каменя (Коцюб., І, 1955, 401);
// Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний.
[Сербин:] Вона така скажена дівка, що і ціле пекло не вдержить її, коли що задумала (Вас., III, 1960, 23);
// Баский, гарячий (про коня).
Сум. Безнадійність. Руїна. Наче з далеких країв налетіли Гунни на конях скажених своїх (Олесь, Вибр., 1958, 228);
З валки й собі помітили коляску із скаженими кіньми (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 122).
3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву.
Не осуд, а тільки гаряче захоплення викликали серед юнкерів.. його суворі заходи проти п’янства.. і навіть його відоме всій армії скажене наполеонівське честолюбство (Гончар, II, 1959, 207);
// Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.).
Коли б не та скажена нудьга, то ледве чи вдалося б найти в нашім краю щасливішої людини від о. Матчука (Март., Тв., 1954, 226);
Знову скажений біль захолодив мозок. Я чую, як я по-звірячому кричу (Ю. Янов., II, 1958, 128);
Горпина ще раз смикнула Коржа і в ту ж мить відскочила, побачивши, як скажена лють спотворила його риси (Тулуб, Людолови, І, 1957, 21);
// Дуже швидкий.
Скаженим галопом мчали верхівці (Ю. Янов., II, 1958, 240);
На ній [кінострічці] все заметушилося в скаженому темпі (Мас., Роман.., 1970, 253);
// Рвучкий (про вітер).
Василько біг степом, захлинаючись від скаженого вітру, що валив його з ніг (Кучер, Вогник, 1952, 18);
// Нестерпний (про холод, спеку та ін.).
— Куди ти знявся по такому скаженому холоду?.. (Мирний, IV, 1955, 305);
У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Л. Укр., V, 1956, 149);
// З великими морозами; лютий (про зиму).
Зима була скажена. Горобці на льоту мерзли, падали (Тют., Вир, 1964, 112);
// Бурхливий (про море);
// Міцний (про тютюн).
Закурив [Тихін] і затягся жадібно скаженим самосадом (Головко, II, 1957, 117);
// Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін.
[Павло (говорить по телефону):] Лежу, Сергію Сергійовичу, лежу вже шостий день, так насточортіло… Що лікарі, коли серце здало? Цей місяць для мене був просто скажений (Корн., II, 1955, 149);
// Неймовірний, дивовижний.
— То й цур йому. Нехай блукає. Дурний свій розум проклинає, На старість учиця [вчиться] брехать, А ми не будемо читать Його скаженої брехні (Шевч., II, 1953, 410);
Скажену пам’ять мав його батько: гендлюючи або вибираючи для салотопки щоярмарку десятки свиней, запам’ятовував і масть, і ціну, і навіть гандж кожної (Стельмах, І, 1962, 23);
Мурашко назвав скажену цифру (Гончар, Таврія, 1952, 277).
◊ Мов (як і т. ін.) скаже́ний:
а) не здатний контролювати свої вчинки, дії.
Бонковський, мов скажений, повернув коня назад і прискакав в Вільшаницю (Н.-Лев., III, 1956, 171);
Хоть стріляй, хоть рубай, лізуть [низовики], наче скажені (П. Куліш, Вибр., 1969, 175);
б) уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності якоїсь дії, сили її вияву.
Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Фр., II, 1950, 34);
Віз підскакує, як скажений; колеса стрибають по камінні (Н.-Лев., II, 1956, 400);
Мотор заревів, як скажений, машина рвонула з місця повним ходом (Перв., Дикий мед, 1963, 279);
Скаже́на ціна́ — надзвичайно висока ціна.
Анастасія Петрівна спочатку смертельно перелякалася, а потім заломила за постій скажену ціну (Собко, Звич. життя, 1957, 129);
Скаже́не молоко́, жарт.— про горілку.
Першим осоловів волосний старшина.., скаженого молока лишилося підходяще (Ковінька, Кутя.., 1960, 7);
Скаже́ні гро́ші — дуже велика сума грошей.
— Панове громадо! — казав Джеря людям.— ..За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори! (Н.-Лев., II, 1956, 260);
Він не капіталіст, щоб платити такі скажені гроші за фунт помідорів (Багмут, Опов., 1959, 92).
Значення в інших словниках
- скажений — скаже́ний прикметник хворий на сказ; несамовитий; дуже сильний Орфографічний словник української мови
- скажений — Шалений, нестямний, несамовитий, сам не свій, біснуватий, с. божевільний; (беззаконник) свавільний; (кінь) баский, гарячий, о. як змій; (- міру вияву) страшенний, інтенсивний, надзвичайний, (біг) дуже швидкий, (вітер) рвучкий, сердитий... Словник синонімів Караванського
- скажений — див. бешкетник; сердитий Словник синонімів Вусика
- скажений — -а, -е. 1》 Хворий на сказ; який сказився. Скажений вовк. || рідко. Який має психічний розлад; божевільний. || у знач. ім. скажений, -ного, ч.; скажена, -ної, ж. Хвора на сказ чи божевільна людина (уживається перев. як лайка). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скажений — СКАЖЕ́НИЙ, а, е. 1. Хворий на сказ; який сказився. Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (І. Нечуй-Левицький); Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: – Бийте її, бийте... Словник української мови у 20 томах
- скажений — Скажена собака і хазяїна кусає. Про дурного чоловіка, який намагається заподіяти лихо навіть своєму працедавцеві. Скаженому псови уступи з дороги. Не май справи з лихим чоловіком. Приповідки або українсько-народня філософія
- скажений — скаже́ний (скаже́на) соба́ка. Уживається як лайка. (Самрось:) А бодай ти не діждала, щоб я об тебе паскудив руки на перший день Великодня. (Зінька:) Харцизе, скажена собако! (М. Кропивницький). як (мов, на́че і т. ін.) скаже́ний. Фразеологічний словник української мови
- скажений — БАСКИ́Й (про коней — дуже жвавий, рухливий), ПОРСКИ́Й рідше, ГАРЯ́ЧИЙ підсил., СКАЖЕ́НИЙ підсил. Єремія в одну мить повернув коня назад: просто на нього летів баский чорний кінь, а на коні стримів сухорлявий козак (І. Словник синонімів української мови
- скажений — Скаже́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)