скаламучений

СКАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до скаламу́тити.

На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло, .. і туди їздять у свята колгоспники із степових районів дивитись на неї, як на диво, на звичайнісіньку, ще скаламучену глиною воду! (О. Гончар);

Я не хотів, щоб пам'ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Леся Українка);

– Дуже добре, коли любов приходить. Справжня, нічим не скаламучена (М. Стельмах);

Що вона хотіла йому сказати? Чому так тоскно дивилася своїми довірливими, скаламученими болем очима з-під безсило приспущених вій? (О. Гончар);

// скаламу́чено, безос. пред.

Чистоту почуттів було скаламучено, й теплоту між ними заступив тривалий холод (з газ.).

2. у знач. прикм. Ніби вкритий поволокою (про очі, погляд); затуманений.

Спершись щокою на кулак, Таубенфельд сонливими, скаламученими очима дивився у вікно (Ю. Бедзик);

Всі вони озброєні і вже випили, певне, по добрій чарчині, бо очі багатьох скаламучені, а обличчя не в міру розчервонілися (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаламучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скаламутити. || скаламучено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Ніби вкритий поволокою (про очі, погляд); затуманений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скаламучений — СКАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до скаламу́тити. На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло,.. і туди їздять у свята колгоспники із степових районів дивитись на неї, як на диво, на звичайнісіньку, ще скаламучену глиною воду!... Словник української мови в 11 томах
  3. скаламучений — скаламу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  4. скаламучений — див. брудний; каламутний Словник синонімів Вусика
  5. скаламучений — Скаламу́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)