скаламучений

СКАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скаламу́тити.

На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло,.. і туди їздять у свята колгоспники із степових районів дивитись на неї, як на диво, на звичайнісіньку, ще скаламучену глиною воду! (Гончар, Тронка, 1963, 262);

Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л. Укр., III, 1952, 690);

— Дуже добре, коли любов приходить. Справжня, нічим не скаламучена (Стельмах, II, 1962, 379);

Що вона хотіла йому сказати? Чому так тоскно дивилася своїми довірливими, скаламученими болем очима з-під безсило приспущених вій? (Гончар, III, 1959, 233);

// скаламу́чено, безос. присудк. сл.

Чистоту почуттів було скаламучено, й теплоту між ними заступив тривалий холод (Літ. Укр., 16.IX 1969, 3).

2. у знач. прикм. Ніби вкритий поволокою (про очі, погляд); затуманений.

Спершись щокою на кулак, Таубенфельд сонливими, скаламученими очима дивився у вікно (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 169);

Всі вони озброєні і вже випили, певне, по добрій чарчині, бо очі багатьох скаламучені, а обличчя не в міру розчервонілися (Шиян, Баланда, 1957, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаламучений — СКАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до скаламу́тити. На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло, .. і туди їздять у свята колгоспники із степових районів дивитись на неї, як на диво, на звичайнісіньку, ще скаламучену глиною воду! (О. Словник української мови у 20 томах
  2. скаламучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скаламутити. || скаламучено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Ніби вкритий поволокою (про очі, погляд); затуманений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скаламучений — скаламу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  4. скаламучений — див. брудний; каламутний Словник синонімів Вусика
  5. скаламучений — Скаламу́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)