скандальний
СКАНДА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сканда́л;
// Який, набуваючи широкого розголосу, ганьбить, ставить у незручне, неприємне становище кого-небудь.
– Це той самий [Калинович], що цій шановній людині втиснув до рук той скандальний процес хлопів з графом Альфонсом (І. Франко);
У словах Григора прозвучав жаль і хитро приховане прагнення вигородити свого голову із цієї скандальної історії (Григорій Тютюнник);
– Вам уже відомо про цей скандальний випадок з вантажем колючого дроту, призначеного для перекопських укріплень? (О. Гончар).
2. Який містить опис, що ганьбить кого-небудь.
Скандальна хроніка.
3. Схильний до скандалів (у 2 знач.), який раз у раз влаштовує скандали.
Нишпорять скрізь [збирачі податків], безцеремонні, скандальні (М. Шеремет);
Скандальна людина.
Значення в інших словниках
- скандальний — сканда́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- скандальний — (випадок) неподобний, с. жахливий; (- подробиці) сенсаційний; (кінець) безславний; (матеріял) компромітаційний, очорнювальний, ок. знеславчий; (- вдачу) сварливий, звадливий; (- поведінку) ганебний. Словник синонімів Караванського
- скандальний — [скандал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- скандальний — -а, -е. 1》 Прикм. до скандал. || Який, набуваючи широкого розголосу, ганьбить, ставить у незручне, неприємне становище кого-небудь. 2》 Який містить опис, що ганьбить кого-небудь. Скандальна хроніка. 3》 Схильний до скандалів (у 2 знач.), який раз у раз влаштовує скандали. Скандальна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скандальний — Сканда́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скандальний — СКАНДА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до сканда́л; // Який, набуваючи широкого розголосу, ганьбить, ставить у незручне, неприємне становище кого-небудь. Словник української мови в 11 томах