скандальний

СКАНДА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до сканда́л;

// Який, набуваючи широкого розголосу, ганьбить, ставить у незручне, неприємне становище кого-небудь.

— Це той самий [Калинович], що цій шановній людині втиснув до рук той скандальний процес хлопів з графом Альфонсом (Фр., VI, 1951, 231);

У словах Григора прозвучав жаль і хитро приховане прагнення вигородити свого голову із цієї скандальної історії (Тют., Вир, 1964, 136);

— Вам уже відомо про цей скандальний випадок з вантажем колючого дроту, призначеного для перекопських укріплень? (Гончар, Таврія.., 1957, 587).

2. Який містить опис, що ганьбить кого-небудь.

Скандальна хроніка.

3. Схильний до скандалів (у 2 знач.), який раз у раз влаштовує скандали.

Нишпорять скрізь [збирачі податків], безцеремонні, скандальні (Шер., Дружбою.., 1954, 32);

Скандальна людина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скандальний — Сканда́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. скандальний — сканда́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. скандальний — СКАНДА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до сканда́л; // Який, набуваючи широкого розголосу, ганьбить, ставить у незручне, неприємне становище кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. скандальний — [скандал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. скандальний — -а, -е. 1》 Прикм. до скандал. || Який, набуваючи широкого розголосу, ганьбить, ставить у незручне, неприємне становище кого-небудь. 2》 Який містить опис, що ганьбить кого-небудь. Скандальна хроніка. 3》 Схильний до скандалів (у 2 знач.), який раз у раз влаштовує скандали. Скандальна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скандальний — (випадок) неподобний, с. жахливий; (- подробиці) сенсаційний; (кінець) безславний; (матеріял) компромітаційний, очорнювальний, ок. знеславчий; (- вдачу) сварливий, звадливий; (- поведінку) ганебний. Словник синонімів Караванського