скарбниця

СКАРБНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном.

Знаменита мандрівка Катерини до Криму влітку 1787 року .. коштувала державній скарбниці близько десяти мільйонів карбованців (С. Добровольський);

Гроші на це [допомогу біднякам] він [Г. Котовський] експропріював у поміщиків та в царській скарбниці (Ю. Смолич).

2. Кошти, гроші.

Головний отаман напризволяще залишає рештки своєї армії і з кількома міністрами та скарбницею поспішає до Проскурова (М. Стельмах).

3. іст. Адміністративна установа Запорозької Січі, яка відала коштами;

// Місце на Запорозькій Січі, де будували човни, виготовляли зброю і т. ін.

Стала лагодити похід: кошовий загадав на козацькі хутори везти до Січі припас – порох, свинець і сухарів, а тим часом у скарбниці будували човни (П. Панч);

Чайку будували у військовій скарбниці на Січі 60 чоловік за 15 днів (з наук.-попул. літ.).

4. Місце, приміщення, де зберігаються скарби.

По стінах і по полицях у світлиці не видно було більш ні дорогої зброї, ні срібних кубків; бо в тую неспокійну старосвітщину, одлучаючись, не кидай було .. дома нічого, а ховай по тайниках, по підземних скарбницях (П. Куліш);

Усі скарби з своїх скарбниць оддав би [Саіб] за волю (І. Нечуй-Левицький);

[Кушнірук:] Максиме, на тобі ось ключі од скарбниці, там візьмеш посуд в отій меншій скрині... (С. Васильченко);

// Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін.

– Чи знаєте, чому не можемо викрасти скарбницю од сусіднього царя? Бо на його палаці сидить когут і піє, коли наближається якась небезпека (В. Королевич);

– Ну, і втік ваш пан? – допитується хтось із кутка. – А що йому лишилось робити: вночі – за скарбницю та й чкурнув (М. Стельмах);

* Образно. На душі – скарбниця щастя, я з кохання наче цар. Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар! (А. Кримський).

5. Місце зосередження яких-небудь природних цінностей.

Його тягло до землі, невичерпанної [невичерпної] скарбниці багатства (І. Франко);

– Тайга! – повторив він урочисто. – Скарбниця з вугіллям, залізом, торфом, золотом... (О. Донченко).

6. чого, яка. Сукупність культурних та духовних цінностей, створених людиною.

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки (Панас Мирний);

Нетлінним ввійшло “Слово о полку Ігоревім” в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув'ядної краси поетичні образи, бо вчить нас любити Вітчизну і її синів (М. Рильський);

Скарбниця світової літератури.