скарбниця

СКАРБНИ́ЦЯ (урядова установа, яка відає державними коштами), КАЗНА́ заст. Державна скарбниця; Там (у кузні) сперечались в ночі й ранки.. Про справи миру волосного, Про плями сонячні тьмяні, Про віру графа Льва Толстого І непорядки у казні (А. Малишко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

скарбниця — скарбни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
скарбниця — а. фіск, казна; (державна) каса; (сховок цінностей) сейф; (поезії) надбання; скарбівниця, скарбівня. Словник синонімів Караванського
скарбниця — -і, ж. 1》 Урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном. Державна скарбниця — спеціальний орган, що забезпечує збір державних доходів і їх використання згідно з державним бюджетом, а також здійснює управління державним боргом... Великий тлумачний словник сучасної мови
скарбниця — СКАРБНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном. Знаменита мандрівка Катерини до Криму влітку 1787 року .. коштувала державній скарбниці близько десяти мільйонів карбованців (С. Словник української мови у 20 томах
скарбниця — СКАРБНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном. Знаменита мандрівка Катерини до Криму влітку 1787 року.. коштувала державній скарбниці близько десяти мільйонів карбованців (Добр., Очак. Словник української мови в 11 томах
скарбниця — рос. казна (від тюрк. — сховище грошей) — 1. Фінансові ресурси держави, централізовані державні джерела фінансів. 2. Сховище грошей і цінностей державців, королів, царів, монастирів в історичному минулому. Eкономічна енциклопедія
скарбниця — Скарбниця, -ці ж. Денежный сундукъ, касса, казнохранилище. К. ЦН. 237. К. ЧР. 427. До мене пишуть про царську корону, що ніби в князя Василя в скарбниці лежить-блищить на золотій полиці і сяєвом підземний склеп сповняє. К. ЦН. 249. Словник української мови Грінченка