1. Словник української мови у 20 томах

скаржитися

СКА́РЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., на кого – що і без дод., із пред.

1. Висловлювати незадоволення чим-небудь; нарікати на неприємності, біль, горе і т. ін.; ремствувати.

Молода дружина Кармелева .. не скаржиться нікому, що в неї там на серці й на душі (Марко Вовчок);

Йому, одному йому одкривала вона серце... Вона скаржилась йому на своє життя, безбарвне, бліде (М. Коцюбинський);

Мати скаржилась на батька. Зовсім зледащів той (К. Гордієнко);

Хлопець усе скаржиться, що мерзне (Г. Хоткевич);

Прокинувшись уранці, він скаржився на біль у голові, на нудоту (А. Шиян);

Воронцов ніколи не скаржився, а йому скаржилися всі, і він сам це вважав цілком нормальним (О. Гончар);

* Образно. Шурхотіли камінці під колесами авто, мотор стогнав і скаржився на важку дорогу (С. Журахович).

2. Подавати скаргу (у 2 знач.) куди-небудь на когось; оскаржувати.

Почтмейстер [поштмейстер] роздер конверт і конфіскував ті нещасні .. вирізки .. Звісно, я зажадав протоколу і буду скаржитися (М. Коцюбинський);

Йонька.., крутнувшись на місці, гайнув полтавським шляхом прямо в Зіньків – скаржитися в райвиконком (Григорій Тютюнник).

(1) Ска́ржитися на здоро́в'я – мати погане самопочуття, почувати себе хворим.

Люба мамочко!.. Коли я которий [який] день поводжуся як слід, то не можу скаржитись на здоров'я (Леся Українка);

– На здоров'я, молодий чоловіче, не скаржусь, – відсік Левко Іванович (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаржитися — (висловлювати невдоволення) нарікати, жалітися, ремствувати, (з особливими жалями) бідкатися, нити, нудити. Словник синонімів Полюги
  2. скаржитися — ска́ржитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. скаржитися — НАРІКАТИ, ремствувати, ід. співати Лазаря; (на кого) жалітися, д. кривдитися, (офіційно) подавати скаргу, ПОЗИВАТИСЬ, оскаржувати кого, док. р. вдарити чолом. Словник синонімів Караванського
  4. скаржитися — див. нарікати Словник синонімів Вусика
  5. скаржитися — [скаржиетиес'а] -жус'а, -жиес':а, -жиец':а, -жац':а; нак. -арз'с'а, -аржтеис'а Орфоепічний словник української мови
  6. скаржитися — -жуся, -жишся, недок., на кого – що і без додатка, із сполучним сл. 1》 Висловлювати невдоволення чим-небудь; нарікати на неприємності, біль, горе і т. ін.; ремствувати. Скаржитися на долю. Скаржитися на здоров'я. 2》 Подавати скаргу (у 2 знач.) куди-небудь на когось; оскаржувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. скаржитися — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. скаржитися — Ска́ржитися, -жуся, -жишся, -жаться; ска́ржся, ска́ржтеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. скаржитися — СКА́РЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., на кого— що і без додатка, із спол. сл. 1. Висловлювати незадоволення чим-небудь; нарікати на неприємності, біль, горе і т. ін.; ремствувати. Молода дружина Кармелева.. Словник української мови в 11 томах
  10. скаржитися — Скаржитися, -жуся, -жишся гл. Жаловаться, сѣтовать. МВ. (О. 1862. І. 78). Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла. Ном. № 6899. Словник української мови Грінченка