скаржити

СКА́РЖИТИ, жу, жиш, недок., кого і без дод., рідко.

Подавати скаргу (у 2 знач.) на кого-небудь; оскаржувати.

Вже суд вибирався з нашого села виїздити на завтра, вже Чайченка випустили, – коли вишукавсь якийсь родич шинкарю небіжчику, що скаржити прийшов, ніби шинкар колись йому узивав Чайченка “своїм ворогом” (Марко Вовчок);

Кіт Мурлика нам сказав: Ковбасу ту знакомиту, За що скаржить він [Цуцик] Микиту, Сам він у Мурлики вкрав (І. Франко);

– Кине [агент] вам квитки в болото, та й ідіть потім скаржити його! – зауважив дядько (П. Козланюк).

(1) Ска́ржити до су́ду кого, діал. – те саме, що Позива́ти в суд (до су́ду) (див. позива́ти).

– Скаржте нас до суду. А тепер будьте тихо! І заплатіть нам за роботу (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

скаржити

Значення в інших словниках