скаржити
СКА́РЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. і без додатка, рідко. Подавати скаргу (у 2 знач.) на кого-небудь; оскаржувати.
Вже суд вибирався з нашого села виїздити на завтра, вже Чайченка випустили,— коли вишукавсь якийсь родич шинкарю небіжчику, що скаржити прийшов, ніби шинкар колись йому узивав Чайченка «своїм ворогом» (Вовчок, І, 1955, 248);
Кіт Мурлика нам сказав: Ковбасу ту знакомиту, За що скаржить він [Цуцик] Микиту, Сам він у Мурлики вкрав (Фр., XII, 1953, 13);
— Кине [агент] вам квитки в болото, та й ідіть потім скаржити його! — зауважив дядько (Козл., На переломі, 1947, 21).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скаржити — ска́ржити дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- скаржити — -жу, -жиш, недок., перех. і без додатка, рідко. Подавати скаргу (у 2 знач.) на кого-небудь; оскаржувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скаржити — СКА́РЖИТИ, жу, жиш, недок., кого і без дод., рідко. Подавати скаргу (у 2 знач.) на кого-небудь; оскаржувати. Вже суд вибирався з нашого села виїздити на завтра, вже Чайченка випустили, – коли вишукавсь якийсь родич шинкарю небіжчику... Словник української мови у 20 томах
- скаржити — Скаржити, -жу, -жиш гл. — кого. Подавать жалобу на кого. Вишукавсь якийсь родич, шинкарю небіжчику, що скаржити прийшов. МВ. ІІ. 192. Вже їго перед паном Богом скаржит. Гн. II. 227. Словник української мови Грінченка