склепіння

СКЛЕПІ́ННЯ, я, с.

1. Опукле перекриття або покриття, що з'єднує стіни, підпори будівель, споруд, мостів і т. ін.

Головними елементами кам'яного моста є опори, склепіння і надсклеписта будова .. Склепіння спирається на опори за допомогою п'ят (з наук. літ.);

Йому здавалося, що низьке склепіння шахти ось-ось повалиться і поховає його навіки (М. Ю. Тарновський);

// Опукла стеля або взагалі верхнє внутрішнє покриття, перев. утворене криволінійною поверхнею будівлі.

Була то стара будова .. з товстими стінами, глибокими вікнами, з високим склепінням замість стелі (Леся Українка);

Після низьких склепінь катакомб небо здавалось таким високим, а зірки такими далекими, що серце враз сповнювалось дивним відчуттям невимовної легкості (Ю. Смолич);

Легкові автомобілі в'їжджають прямо під склепіння вокзалу (Л. Дмитерко);

Федір Архиповач не раз вертався в думках до того вечора, коли його голос пролунав під високим склепінням концертного залу консерваторії (Н. Рибак);

* У порівн. Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння (Леся Українка);

Небо – як склепіння матове, в димці осені земля... (П. Тичина);

// Те саме, що а́рка.

Врешті з вузенької вулички, з склепінням, як з катакомби, показалась процесія (М. Коцюбинський);

Він пізнав воріт склепіння, східці рідного заводу! (М. Рудь);

На розі Головної Дарка побачила Івонка у склепінні однієї брами (Ірина Вільде);

// Навіс, утворений переплетенням гілок та листя дерев, кущів.

З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожних викотилася парокінна бричка (І. Франко);

Велетні-дерева здіймалися, мов колони казкового храму, зливаючись верховіттям у суцільне склепіння, в непроникливу зелену стелю (Ю. Бедзик);

// Взагалі накриття, покрив; товща.

Під готичним склепінням королівського замку Ельсінор велетню Гамлетові задушливо (з публіц. літ.);

– Дивні речі, – думалося йому, – творяться під склепінням цього палацу (С. Журахович);

Десь, дуже далеко в шахті, під склепінням кам'яного вугілля, не стихав безупинний рев (О. Донченко);

* Образно. Ми, не змовляючись, повернули в степ, щоб на випадок погоні зникнути під склепінням ночі (В. Земляк);

* У порівн. Зразу Борис ішов зовсім у млі, мов під якимось склепінням (І. Франко);

// перен. Про сферичну поверхню чого-небудь.

Безвиразно миготіли зорі в глибині небесного склепіння (Я. Качура);

Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий, аж до самого обрію, степ (Д. Бедзик).

2. рідко. Те саме, що склеп 1.

Не світить місяць, не гріє сонце, Чорніє небо, як земля; І як в склепінні межи вмерлими, Межи живими ходжу я (С. Руданський).