скородити
СКОРО́ДИТИ, джу, диш, недок., кого, що і без прям. дод.
1. Розпушувати землю бороною, граблями; боронувати.
Онися тикнула йому в руки граблі, й він мусив скородити, а потім чистити доріжки (І. Нечуй-Левицький);
По примороженій ріллі не скородили озимини, щоб не зривати скиби з корінцями (К. Гордієнко);
* Образно. Її [пустиню] орали кінськії копита, Скородили списи (І. Франко);
Кулі .. з форкотом скородили свіжу ріллю (М. Стельмах);
// чим. Залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин.
Коли його кінь вгрузає у сніг, то полісовщик починає шкарубкими передами скородити поле (М. Стельмах).
2. розм. Те саме, що дря́пати¹ 1.
Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає (Марко Вовчок).
3. перен., рідко. Завдавати ударів кому-небудь.
Де тільки яка заваруха на ярмарку або на храму, де пахне бійкою, – безпремінно й Інокентій там треться. Чи молоді, чи старі чоловіки затівають бійку, йому байдуже: вривається з гиркою-фунтовичком у кулаці – і пішов скородити направо й наліво (Григорій Тютюнник);
Гукнув Карпо до сусідів, торкаючи рукою шаблю біля боку: – Панів скородити треба, нехай земля трохи почекає (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- скородити — скоро́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скородити — Боронувати; ЖМ. дряпати; (ребра) п. рахувати, лічити; Ф. бити. Словник синонімів Караванського
- скородити — див. боронувати; гребти Словник синонімів Вусика
- скородити — -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. 1》 Розпушувати землю бороною, граблями; боронувати. || чим. Залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин. 2》 розм. Те саме, що дряпати I 1). 3》 перен., рідко. Завдавати ударів кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скородити — БОРОЗНИ́ТИ (залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин), ОРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм. Вона дивилась на Дробота глибокими очима, печальна зморшка борознила широке чоло (С. Словник синонімів української мови
- скородити — Скоро́дити, -ро́джу, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скородити — СКОРО́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. 1. Розпушувати землю бороною, граблями; боронувати. Онися тикнула йому в руки граблі, й він мусив скородити, а потім чистити доріжки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- скородити — Скоро́дити, -джу, -диш гл. Бороновать передъ посѣвомъ. Вас. 196. Чуб. VII. 401. Він оре, скороде, конопельки сіє. Мет. 309. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821. Словник української мови Грінченка